Верн Ж. Діти Капітана Грната

І Паганель не витримав. Це ж треба такому бути: австралієць, що добре знає географію! Він у захваті розцілував Толіне в обидві щоки, як, напевно, поцілував хлопчика превелебний Пакстои у той день, коли вручав нагороду. Наш учений, однак, повинен був би знати, що подібне явище — аж ніяк ие поодиноке в австралійських школах: юні дикуни мають неабиякий хист до географії і залюбки її вивчають; а от математику опановувати їм було важко.

Толіне не зрозумів, за що його цілують. Бачачи це, Елен пояснила хлопчику, що Паганель — відомий географ, а до того ж іще й чудовий викладач географії.

— Викладач географії? — вигукнув Толіне. — О сер, запитайте мене!

— Запитати тебе, мій хлопчику? — повторив Паганель. — 3 великим задоволенням! Я навіть збирався зробити це без твого прохання. Мені дуже цікаво довідатися, як викладають географію в Мельбурпській Нормальній школі.

— А що, Паганелю, коли Толіне виявиться сильніший за вас у географії? — запитав Мак-Наббс.

— Перепрошую, майоре! — скрикнув учений. — Сильніший за секретаря французького Географічного товариства!..

Приладнавши зручніше на носі окуляри, він, випроставшись у весь свій високий зріст, поважно, як то й належить викладачеві, розпочав свій іспит:

— Учню Толіне, встаньте!

Толіне, що і без того стояв, прибрав- більщ шанобливу позу і став очікувати запитань географа.

— Учию Толіне, — продовжував Паганель, — назвіть мені п’ять частин світу.

— Океанія, Азія, Африка, Америка і Європа, — відповів Толіие.

— Відмінно! Почнемо ж із Океанії, оскільки ми вже в ній перебуваємо. Скажіть, які головні частини Океанії?

— Це Полінезія, Меланезія і Мікронезія. Головні її острови такі: Австралія, що належить англійцям; Нова Зеландія, що належить англійцям; Тасманія, що належить англійцям; острови Че-тем, Окленд, Макарі, Кермадек, Макін, Маракі й інші, що також належать англійцям.

— Добре! — відповів Паганель. — А Нова Каледонія, Сандвічеві острови, Менданські острови, Паумоту?

— Ці острови перебувають під заступництвом Великої Британії.

— Як? Під заступництвом Великої Британії? — вигукнув Паганель. — Мені здається, що, навпаки, Франції...

— Франції? — з подивом перепитало хлоп’я.

— Еге! — мовив Паганель. — Так ось чого навчають вас у Мель-бурнській Нормальній школі!

— Так, пане вчитель. А хіба це неправильно?

У Паганеля був наполовину сердитий, наполовину здивований вигляд, що майора дуже тішило.

Іспит тривав.

— Перейдемо до Азії, — сказав географ.

— Азія, — сказав Толіне, — країна величезна. Столиця її — Калькутта. Головні міста: Бомбей, Мадрас, Сингапур, Коломбо; острови: Лакадівські, Мальдівські і багато інших. Все це належить англійцям.

— Добре, добре, учню Толіне. А що ви знаєте про Африку?

— В Африці дві головні колонії: на півдні Капська зі столицею Капштадтом, а на заході англійські володіння з головним містом Сьєрра-Ліоне.

— Прекрасна відповідь! — сказав Паганель, що вже майже змирився з цією аигло-фантастичною географією. — Бачу, викладання у вас було поставлено якнайкраще. Що ж до Алжиру, Марокко, Єгипту, то їх, звичайно, стерто з англійських атласів. Ну, а тепер я із задоволенням послухаю, що ти мені коротенько розкажеш про Америку.

— Америка ділиться на Північну і Південну, — почав Толіне. — У Північній англійцям належать Канада, Новий Брунсвік, Нова Шотландія, а також Сполучені Штати під управлінням губернатора Джонсона-.

— Губернатора Джонсона? — вигукнув Паганель. — Цей наступник доброго Лінкольна', вбитого божевільним фанатиком — прихильником рабства? Чудово! Краще й бути не може. Ну, а Південна Америка з Гвіаною, з островами Фолкленд, Шетландськими островами, Джорджією, Ямайкою, Тринідадом і таке інніе — усе це також належить англійцям? Не сперечатимуся з тобою. А тепер, Толіне, мені хотілося б знати твою думку, або, певніше, думку твоїх викладачів, про Європу.

— Про Європу? — перепитав маленький австралієць, що не розумів, чому так гарячкує географ.

Так, про Європу. Кому належить Європа?

— Європа належить англійцям, — відповів хлопчик переконано.

¹Авраам Лінкольн (1809—1865) — президент Сполучених Штатів Америки (1860-1865).

— Я теж так гадаю, — продовжував Паганель. — Але що саме? Ось що мені хотілося б знати.

— Англійцям належать Англія, Шотландія, Ірландія, Мальта, острови Джерсі, острови Іонічні, Гебридські...

— Молодець, молодець, Толіне! — перервав його Паганель. — Але в Європі є й інші держави, про які ти забув згадати, мій хлопчику.

— Які ж, сер? — запитав, не бентежачись, хлопчик.

— Іспанія, Австрія, Пруссія, Франція.

— Це провінції, а не держави, — сказав Толіне.

— Це вже занадто! — вигукнув Паганель, зриваючи із себе окуляри.

— Звичайно, провінції. Столиця Іспанії — Тібралтар...

— Чудово! Чудово! Незрівнянно! Ну, а Франція? Адже я француз, і мені хотілося б знати, кому я належу.

— Франція? Це англійська провінція, — відповів спокійно Толіне. — Головне місто Кале.