Верн Ж. Діти Капітана Грната

— Все може бути, — озвався Джон Манглс, дуже занепокоєний цим зникненням, і, поспішаючи на корму, скомандував: — До ялика!

Вільсон і Мюльреді пішли за ним, щоб спустити на воду ялик, але його не було — він зник.

Розділ V МАТРОСИ ПРОТИ ВОЛІ

Білль Галлей уночі втік разом зі своєю командою на єдиному човні, що залишався на бригові. У цьому не могло бути навіть найменшого сумніву. Капітан, зобов’язаний залишати судно останнім, залишив його першим.

— Ці шахраї втекли, — сказав Джон Манглс. — Що ж, тим краще для нас, сер: вони позбавили нас від прикрих сцен.

— І я тієї ж думки, — погодився Гленарван. — До того ж, Джоне, на судні є і капітан, є й матроси, якщо і не дуже вправні, зате хоробрі, ваші товариші. Наказуйте, ми готові вам коритися!

Майор, Паганель, Роберт, Вільсон, Мюльреді і навіть Олбінет оплесками зустріли слова Гленарвана і, вишикувавшись на палубі, стали чекати розпоряджень Джона Манглса.

— З чого ж нам почати? — запитав Гленарван.

Молодий капітан кинув погляд на море, потім иа далеко ие повний рангоут брига і, трохи подумавши, сказав:

— У нас, сер, є два способи вийти з цього скрутного становища: або зняти з рифів бриг і знову вийти в море, або добратися до берега па плоту — побудувати його буде неважко.

— Якщо тільки бриг можна зняти з рифів, знімемо його, — відповів Гленарван. — Це найкращий вихід, чи не так?

— Так, сер, бо, діставшись до землі, що б ми там робили без засобів пересування?

— Будемо триматися подалі від берега, — сказав Паганель. — Нам треба остерігатися новозеландців.

— Зважте й на те, що через недбалість Галлея ми значно відхилилися від нашого курсу, — додав Джон Манглс. — Нас, мабуть, віднесло на південь. О дванадцятій годині я визначу наше місцезнаходження, і якщо ми й справді знаходимося південніше Окленда, то я спробую досягти його, пливучи вздовж берега.

— Але ж бриг пошкоджений, — зауважила Елен.

— ГаДаю, що пошкодження не надто серйозне, — відповів Джон Манглс. — Я заміню зламану фок-щоглу тимчасовою, і «Макарі» піде, хоч і повільно, але туди, куди нам треба. Якщо ж, на лихо, корпус брига пробитий або взагалі не можна'буде зняти його з рифів, тоді доведеться скоритися долі і добиратися до берега на плоту, а потім йти пішки до Окленда.

— Тож передусім слід оглянути судно, — сказав майор,.

Гленарван, Джон Манглс і Мюльреді спустилися в трюм. Там

було безладними купами навалено тонн двісті чиненої шкіри.

Завдяки прикріпленим до штага талям неважко було пересувати паки зі шкірою. Щоб полегшити судно, Джон Манглс розпорядився негайно викинути частину паків у море.

Після тригодинної важкої праці нарешті стало можливим оглянути дно брига. З’ясувалося, що два пази обшивного пояса лівого борта розійшлися. А що «Макарі» ліг на правий борт, то лівий, пошкоджений, виступав з води. Тільки завдяки цьому в трюмі не було течі. Вільсон спочатку законопатив шпари клоччям, а потім акуратно забив їх мідним листом. Спустивши иа дно трюму лот, з’ясували, що в трюмі води менше двох футів. Цю воду легко можна було викачати насосами і полегшити в такий спосіб судно.

Оглянувши судно, Джон Манглс зрозумів, що, вдарившись об рифи, «Макарі» мало постраждав. Звичайно, під час зняття брига частина фальшкіля', загрузнувши в піску, могла залишитися в ньому, але з цим можна було змиритися.

Коли був закінчений огляд судна всередині, Вільсон пірнув у воду, щоб з’ясувати положення «Макарі» на мілині. Виявилося, що бриг, повернений носом на північний захід, сів на піщано-мулисту мілину, що дуже стрімко спускається в море. Нижній край форштевня і дві третини кіля глибоко застрягли в піску. Решта судна аж до ахтерштевня була у воді, глибина якої в цьому місці сягала п’яти сажнів. Таким чином, кермо не загрузло і могло рухатися вільно. А це давало змогу скористатися ним при першій же потребі.

У Тихому океані приплив не особливо великий, але все-таки Джон Манглс розраховував на нього, щоб зняти з мілини «Макарі». Бриг став на мілину приблизно за годину до початку відпливу. З настаннйм відпливу бриг усе більше і більше кренився на правий борт. О шостій годині ранку, під час найбільшого відпливу, цей крен досяг свого максимуму, але підпирати бриг ще не було необхідності. Завдяки цьому можна було зберегти реї і жердини, що потрібні були Джонові Манглсу для тієї тимчасової щогли, що він збирався поставити на носі брига.

Залишалося вжити заходів для зняття «Макарі» з мілини. Це потребувало тривалої і важкої праці. Було, звичайно, неможливо підготувати все, що було потрібно, до припливу, тобто до п’ятнадцяти хвилин на першу пополудні. На початок можна було лише подивитися, як. вплине підйом води на вільну частину брига, і вже тільки під час наступного припливу треба буде Докласти усіх зусиль, щоб зняти «Макарі» з мілини.

— До роботи! — скомандував Джон Манглс.