Верн Ж. Діти Капітана Грната

Вождь холодно подивився на свого бранця. Зла посмішка промайнула на його губах, але .він відразу згасив її і відповів, ледве стримуючись:

— Ти сподіваєшся обдурити Каї-Куму своїми брехливими словами, клятий європейцю? То ти гадаєш, що Каї-Куму не вміє читати в людських серцях? — Вождь вказав на Елен: — Ось твоя дружина!

— Ні, моя! — вигукнув Кара-Тете і, відіпхнувши інших бранців, поклав свою руку на плече Елен.

Та сполотніла від цього дотику.

— Едуарде! — крикнула вона, мало не збожеволівши від жаху.

Гленарван мовчки підняв руку. Гримнув постріл. Кара-Тете

мертвий упав на землю.

На звук пострілу тубільці висипали з хижок і в одну мить заполонили всю площу па. Сотні рук загрозливо простяглися до нещасних бранців. Револьвер вирвали з Гленарванових рук. Каї-Куму кинув на нього здивований погляд. Потім, прикривши однією рукою вбивцю, він підняв другу руку, стримуючи юрбу, готову кинутися на «клятих пакекас».

Перериваючи лемент юрби, голосно пролунав його голос:

- Табу! Табу!

Почувши це слово, натовп дикунів враз зупинився перед Гле-нарваном і його товаришами, немов якась надприродна сила зупинила їх.

За кілька хвилин бранців відвели в те саме святилище, що правило їм за в’язницю. Але ні Роберта, ні Жака Паганеля поміж них не було.

Розділ XII ПОХОРОН МАОРІЙСЬКОГО вождя

Каї-Куму, як це нерідко трапляється в Новій Зеландії, був не тільки вождем свого племені, але і його арікі, тобто жерцем, тож мав право, користуючись марновірством своїх одноплемінників, накладати табу.

Табу — заборона — звичай, спільний для всіх народів Полінезії, і коли його накладають на якусь особу або предмет, то цим забороняють і будь-які стосунки з тією людиною, а також користування предметом чи речами, на які накладено табу. Релігія маорійців учить, що кожного, хто доторкнеться рукою до того, на що накладено табу, розгніваний бог покарає смертю. Причому якщо божество загається помститися за заподіяну йому образу, то жрець зробить це за нього.

Вожді накладають табу подеколи з політичних міркувань, але його можуть застосовувати і в особистому, повсякденному житті. На тубільця накладають табу на кілька днів у багатьох випадках: коли він підстриже собі волосся, коли йому зроблять татуювання, коли змайструє собі пірогу або зведе будинок, коли він смертельно хворий і, нарешті, коли він помирає. Якщо тубільці виловлять стільки риби, що це загрожує її винищенням, або якщо ті ж самі тубільці починають їсти ще недоспілі солодкі патати, що може спустошити плантації, то і на рибу і на патати накладають табу-оберегу. Якщо вождь захоче спекатися настирливих гостей, він накладає на свій дім табу. Коли спаде на думку вождеві монополізувати ділові зносини з якимсь іноземним судном, він не забариться накласти на нього табу. Вдається він до цього засобу і тоді, коли йому не догодив європейський купець, щоб того позбавити покупців. Заборона вождя нагадує колишнє вето королів.

Якщо на якийсь предмет накладено табу, то ніхто не може безкарно доторкнутися до нього. Коли табу накладають на тубільця, то протягом певного часу він не має права доторкатися до тієї чи іншої їжі. Якщо це людина заможна, йому допомагають його раби: вони годують господаря, оскільки до якихось страв він пе сміє доторкнутися руками. Якщо ж це вбога людина, то вона змушена підбирати їжу ротом, перетворюючись таким чином на тварину.

Отже, цей своєрідний звичай скеровує і видозмінює найдріб-ніші вчинки новозеландців. Табу має силу закону, і можна навіть сказати, що йому підлягає все тубільне законодавство, притому цілком незаперечно.

Що ж до табу, накладеного иа наших бранців, то воно мало на меті врятувати їх від люті,.що охопила плем’я. ІДойно Каї-Куму вимовив це магічне слово, як його друзі і прихильники враз зупинилися і захистили бранців від гніву своїх одноплемінників, а потім самі ж узяли їх під свій захист.

Однак Гленарван не тішив себе надіями стосовно того, що їх очікувало. Він знав, що тільки своїм життям він зможе заплатити за вбивство вождя. А в диких народів смерть засудженого є лише кінцем довгих катувань. Тож Гленарван приготувався жорстоко спокутувати те законне обурення, що спонукало його вбити Кара-Тете, але він сподівався, що гнів Каї-Куму впаде на нього самого.

. Яка жахлива ніч судилася Гленарванові і його супутникам! Хто зміг би описати їхню тугу, виміряти їхні муки! Бідолаха Роберт і мужній Паганель так і не повернулися. Але хіба міг бути хоча б найменший сумнів щодо їхньої долі! Вони, звичайно, були першими жертвами мстивих тубільців. Надія на порятунок зникла навіть у Мак-Наббса, який не часто впадав у відчай. А Джон Манглс перед мовчазним розпачем Мері Грант, яку розлучили з братом, відчував, що мало ие божеволіє. Гленарван думав про відчайдушне прохання іЕлен, яка хотіла померти від його руки, щоб тільки уникнути тортур або рабства. І він запитував себе, чи стане в нього мужності виконати її страшне бажання.

«А Мері — яке я маю право вбивати її?» — у розпачі думав Джон Манглс.