Верн Ж. Діти Капітана Грната

— ₍Батьку!..

На березі поміж двох людей стояв високий кремезний чоловік. Його лице, лагідне й мужнє, було схоже водночас на обличчя Мері і Роберта. Безсумнівно, це була та сама людина, яку так змальовували діти. Серце їм точно підказало — то був їхній батько — то був капітан Грант!

Капітан почув крик Мері, простяг руки й упав на пісок, немов уражений громом.

Розділ XXI ОСТРІВ ТАБОР

З радощів не вмирають: і батько і діти опритомніли, перш ніж човен доправив їх на яхту. Де знайти слова, щоб передати цю сцену? Вся команда плакала, дивлячись на ці три істоти, які завмерли в німих обіймах.

Зійшовши на палубу «Дункана», що уособлював в очах Гаррі Гранта його рідну Шотландію, він тремтливим з хвилювання голосом звернувся до Гленарвана, його товаришів, а також до всієї команди зі словами глибокої подяки.

За той короткий проміжок часу, протягом якого човен ішов до яхти, Мері і Роберт встигли кількома словами розповісти батькові всю історію його розшуків.

Який безмежно вдячний він був Елен Гленарван, цій шляхетній жінці, та її супутникам! Хіба всі вони, від Гленарвана і до останнього матроса, не боролися і не страждали заради нього? Гаррі Грант висловив подяку, що переповнювала його серце, так просто, так шляхетно, його мужнє обличчя світилося таким чистим і лагідним почуттям, що вся команда відчула себе цілком винагородженою за всі випробування, яких вона зазнала. Навіть незворушному майорові набігла на очі сльоза. А Паганель плакав, мов дитина, навіть не ховаючи своїх сліз.

Гаррі Грант не зводив очей з дочки. Вона видавалася йому гарною, чарівною, і він щоразу казав їй це вголос, закликаючи у свідки Елен. А потім, повертаючись до сина, він вигукував захоплено:

— Як він виріс! Зовсім дорослий! — і без кінця цілував своїх улюблених діточок.

Роберт познайомив батька по черзі з усіма своїми друзями. І хоча хлопець, характеризуючи їх, намагався знайти для кожного нові слова, але виходило так, що геть усі ставилися до сиріт чудово. Коли надійшла черга Джона Манглса, молодий капітан почервонів, як дівчина, і під час розмови з батьком Мері голос його тремтів.

Елен розповіла капітану Гранту про їхню подорож. Капітан міг пишатися і сином і дочкою.

Гаррі Грант дізнався про подвиги юного героя і як хлопчик уже почасти сплатив Гленарванові батьківський борг. Після Елен розповідав Джон Манглс. Він Так захоплено говорив про Мері, що Гаррі Грант, якому Елен уже встигла повідомити про взаємну любов молодих людей, з’єднав руку дочки з рукою відважного молодого капітана.

Коли все вже було розказано й пересказано багато разів, Гленарван розповів Гаррі Гранту про Айртона. За словами капітана, все, що повідомив боцман про те, як його висадили па австралійське узбережжя, було правдою.

— Це людина розумна й смілива, — додав він, — але він став рабом своїх пристрастей, які поривали його до зла. Сподіваймося, що тривалі роздуми навернуть його до каяття.'

Але Гаррі Грант хотів, щоб перш ніж иа острів Марії-Терезії відвезуть Айртона, його нові друзі побували в нього на скелі. Він запросив їх відвідати його дерев’яний будиночок і пообідати за столом Робінзона Океанії. ,

Гленарван і його супутники із задоволенням погодилися на це запрошення. Робертові і Мері хотілося якнайшвидше відвідати місця, де так довго батько тужив за своїми дітьми.

Спорядили човна, і невдовзі капітан з дітьми, Едуард і Елен Гленарван, майор, Джон Манглс і Паганель зійшли на берег острова.

їм вистачило кількох годин, щоб оглянути володіння Гаррі Гранта. Цей острівець був, по суті, вершиною підводної гори і являв собою плато, вкрите базальтовими скелями й уламками вулканічних порід. Під дією підземного вогню ця гора в геологічні епохи Землі помалу виринала з дна Тихого океану. Але відтоді минуло вже багато століть, вулкан згас, і натомість з’явився острівець; на ньому утворився шар родючого ґрунту, яким поступово заволоділа рослинність. Китолови, які знали про цей острів, завезли сюди свійських тварин — кіз і свиней. Ці тварини розмножувались, дичавіли. Таким чином на острівці, загубленому серед Тихого океану, з’явилися і рослини, і тварини. Коли ж на острові опинилися моряки, що зазнали аварії на «Британії», силами природи почала керувати людина. За два з половиною роки перебування иа острові Гаррі Грант і його матроси навчилися обробляти землю, і вона давала їм чудові овочі.

Гості підійшли до будиночка, що стояв серед зелених камедних дерев; з вікон видно було безкраїй водний простір, що мінився в променях сонця. Стіл поставили під розлогими деревами, і всі посідали довкола нього. Пообідали стегном цапеняти, хлібом, що був спечений з нарду, стеблами дикого цикорію. До столу подали молоко, джерельну воду.

Паганель був у захваті. Його давня мрія — стати Робінзоном, — втілена в життя.

— Тепер уже можна й не перейматися долею Айртона: цей острівець — справжній рай! — вигукнув географ.