Вежа з чорного дерева

Наступного ранку сержант зробив неофіційну і марну спробу одержати дозвіл на пошуки в ставку поблизу Тетбері-Хол. Потім попросив, з таким самим успіхом, звільнити його від подальшого розслідування і запропонував закрити справу без зайвого розголосу. До його нової гіпотези, що головним чином грунтувалася на непрямих доказах, поставилися з недовірою. Було наказано шукати вагомих доказів, а не марнувати час на сумнівну психологію. Крім того, йому суворо нагадали, що літо кінчається, скоро палата громад знову збереться у Вестмінстері й хтось може зажадати пояснень, чому їхнього колегу ще й досі не знайшли. Однак сержант не міг знати, що незабаром сама історія йому допоможе. На його прохання і пропозицію зважили, коли наприкінці серпня в Лондоні поширилася пошесть на листи, начинені вибухівкою.

Коли ж наприкінці наступного дня, першого з багатьох, вечеря, совіньйонське вино та поцілунки були вже в минулому, а босонога кухарочка врешті під тиском лагідних умовлянь позбулася вже іншої, але такої ж гарної довгої сукні (і виявилася, як і сподівався гість, більше нічим не захищеною, хоч і не зовсім безневинною жертвою того, що сталося потім), сержант аж ніяк не збирався звинувачувати в цьому Джона Маркуса Філдінга.

Від ніжного і простого дотику тіла народжується поезія такої краси, що її ніяка загадка, пі людська, ні божественна, не може затьмарити. Вона може лише покликати цю красу до життя і потім зникнути.

Мистецтво і мораль у творах Джона Фаулза

Метафорична назва збірки «Вежа в чорного дерева» (1974) вводить читача у світ проблем, ключових для творчості сучасного англійського прозаїка Джона Фаулза (пар. 1926 р.). Ще в середині минулого століття поборники чистоти мистецтва в суспільстві ницого буржуазного розрахунку, захищаючи високі духовні цінності від агресивного нігілізму та моральної байдужості, запропонували, як їм здавалося, універсальну формулу їх спасіння — «вежу з слонової кістки», яка мала стати надійним пристановищем для справжнього мистецтва й художника — нонконформіста. Прихильники такої теорії, від французьких поетів-парнасців і Г. Флобера до американського письменника Г. Джеймса, на власному досвіді зазнали внутрішніх суперечностей цієї духовної утопії. Об'єктивне бажання митця порвати з буржуазною повсякденністю приводило до розриву з самою реальністю, закономірне небажання вимірювати цінність мистецтва примітивною прагматикою «корисного» обернулося на індивідуалістичне гасло «мистецтва для мистецтва», і гордовитий образ «вежі з слонової кістки», яка мріялася неприступною фортецею духу в атмосфері буржуазного практицизму, став синонімом виморочної декадентської міфотворчості. Що ж мав на увазі Джон Фаулз, коли оживив у свідомості читача відомий культурний стереотип, але художньою антитезою надав йому несподіваного звучання?

Для багатьох західних дослідників Дж. Фаулз — один з талановитих «міфотворців» нашого часу. Гострі суперечки про зміст і форму романів Фаулза 60-х років: «Колекціонер» (1963), «Маг» (1966), «Жінка французького лейтенанта» (1969) — надали початковому етапу його діяльності характеру сенсації. Модерністська критика — здебільшого американська — намагалася створити досить банальний міф про самітника з містечка Лайм-Реджіс в Англії, книги якого складністю морально-етичної проблематики, мотивами самотності й відчуження, зв'язком з ідеями екзистенціалізму та юнгіанства, нарешті, незвичністю форми та стилю варті того, щоб стати основою чергового «культу» для інтелектуальної еліти.

Джон Фаулз загалом критично ставиться до подібних інтерпретацій. Автор справді бачить свій обов'язок у тому, «щоб писати для освіченої більшості», чим свідомо обмежує свою аудиторію, проте лишав її досить великою для часів НТР. Стійка й широка читацька популярність Фаулза, як в Англії, так і за її межами, обумовлена аж ніяк не схильністю прозаїка до модерністського шаманства. Інтелектуалізм прози Фаулза, як видно і з опублікованих у цій книжці творів, далекий від навмисного герметизму стилю. Читачів привертав серйозність життєвих проблем, до яких звертається письменник, майстерність психологічного аналізу, надзвичайна цілісність змісту й форми.