Вигнання в рай (СИ)

- Дякую, - як приймають хл╕б-с╕ль, Серг╕й прийняв цей рушник, що дихав щир╕стю селянсько╖ на╖вно╖ невинност╕. Пот╕м в╕н п╕дв╕вся й п╕шов усл╕д за бабусею надв╕р до умивальника, де з насолодою умився чистою водою з колодязя, що був тут же , на подв╕р"╖, витерся чистим духмяним рушником ╕ з почуттям рад╕сно╖ св╕жост╕ п╕шов усл╕д за бабусею знову в хату до об╕днього столу.

- Ось пригощайся, будь ласка, не соромся, - припрошувала бабця Серг╕я, насипаючи йому в миску борщ, кр╕м якого на стол╕ ще стояла смажена картопля, печеня, коржики, молоко, - ╖ж, ╖ж, - накладала вона поб╕льше сметани в борщ, - як кажуть, хто як ╖сть, той так ╕ працю╓, так що не соромся.

- Та я не соромлюся, - взяв Серг╕й ложку ╕ шматок хл╕ба, - просто ви тут, бабуню, понаприготували ст╕льки, що вистачило б не лише на одного художника, а на ц╕лу бригаду роб╕тник╕в. П╕сля такого об╕ду гр╕х було б працювати абияк, - в╕н п╕дсунув миску духмяного борщу ближче ╕ почав з апетитом ╖сти. - А ви ж, бабуню, чого не ╖сте? - в╕д╕рвався в╕н на мить в╕д миски.

- Та я сьогодн╕ й посн╕дала н╕вроку, та й поки готувала об╕д ще п╕д"╖ла, та й взагал╕, ск╕льки там мен╕, стар╕й баб╕, треба. Ти не переймайся й не в╕двол╕кайся, ╖ж.

Як кажуть, апетит приходить п╕д час ╖ди - Серг╕й п╕д час об╕ду ще раз п╕дтвердив цю ╕стину.

- Оце так на╖вся, - в╕дхилився в╕н на спинку ст╕льця, допиваючи вже молоко, - давно вже так не на╖дався. А до реч╕, зв╕дки це у вас молоко таке смачне, св╕же та духмяне, я, наче, корови у вас не пом╕тив?

- Так, корови у мене д╕йсно нема╓, стара я вже та нем╕чна, щоб корову тримати, хоча колись ╕з Йосипом Миколайовичем ╕ кор╕вку теж тримали, а як приставився м╕й господар, то я кор╕вку ╕ продала, зате у сус╕д╕в кор╕в поки що, слава Богу, вистача╓. Ось це, - показала бабуся на глечик з молоком, з якого ╖╖ г╕сть наливав соб╕ ще один кухоль, - я взяла у сво╓╖ таки сус╕дки, Мотр╕ Микит╕вни, що поряд з╕ мною й живе. Тоб╕ подоба╓ться це молоко?..

- Подоба╓ться, ой подоба╓ться, - задоволено прицмокнув Серг╕й, допиваючи другий кухоль молока, - духмяне та смачне, аж солодке, мабуть, св╕же.

- А як же, звичайно св╕же, ╕ншого в нас не бува╓. Та й трава ж св╕жа п╕шла на пасовищах, так що молоко зараз д╕йсно таки гарне. Отже, якщо тоб╕ й справд╕ подоба╓ться молоко Мотино╖ корови, то можна тепер буде брати в не╖ молоко для тебе, поки ти будеш тут працювати. Тим б╕льше, що, - Горпина Степан╕вна з якоюсь доброзичливою хитринкою глянула на Серг╕я, - коли я вже хот╕ла Мотр╕ заплатити за молоко, то вона з мене грошей таки не взяла...

- Чому це? - здивувався Серг╕й.

- Та коли я ╖й розпов╕ла, - доброзичлива селянська хитринка знову з"явилася в посм╕шц╕ бабус╕, - що це для тебе, тобто для того самого художника, що оце вже й при╖хав ╕ буде вже розписувати наш храм, ╕ що зараз ти оце якраз у мене... Та ще коли розпов╕ла, який ти на справд╕, що при╖хав ти електричкою, ╕ за розпис храму грошей не заломив ст╕льки, що, ого-го!.. Та й взагал╕...

- Горпино Степан╕вно, Горпино Степан╕вно...- док╕рливо похитав головою Серг╕й. - То це ви вже, значить, баб╕ Мотр╕, баба Мотря баб╕ Парасц╕, ╕ так дал╕. То, мабуть, вже все село зна╓ про мене?

- А що тут такого, - трохи нав╕ть ображено в╕дпов╕ла бабця, - ти що хот╕в тут жити, працювати й щоб н╕хто н╕коли не д╕знався про твою тут присутн╕сть?

- Та н╕, ви пробачте, якщо я вас образив. Просто, як сам╕ розум╕╓те, я взагал╕ то не надто т╕шуся зайвими про себе розмовами. А кр╕м того ви мен╕ ще нагадали, що я вже тут у вас давно в сел╕, а до отця Михайла все ще не зав╕тав, ╕ буде воно якось, мабуть, не зовс╕м зрозум╕ло, якщо все село вже буде знати, що я давно при╖хав, а отець Михайло про це й не знатиме, а д╕зна╓ться теж ╕з чуток в╕д сво╖х сус╕д╕в. Якось це, на мою думку, буде не по-людськи.

- Он ти про що. Не переймайся. Н╕чого страшного нема╓ в тому, що ти не в╕дразу по при╖зд╕ прийшов до отця Михайла. Адже ж р╕ч в т╕м, що отець ще до об╕ду по╖хав до одного з наших прихожан, який живе далеченько зв╕дси - дружин╕ його дуже зле. Так що, все одно панотця вдома не було. А вт╕м, в╕н вже невдовз╕ ма╓ й при╖хати.

- То коли в╕н по╖хав автобусом чи електричкою, так ми й точно можемо знати, о котр╕й годин╕ в╕н ма╓ при╖хати - розклад руху вам же, напевне, в╕домий.

- Та н╕, отець Михайло по╖хав власним автомоб╕лем. До Семена Бондаря так просто не доберешся, до ╖хнього села н╕ електричка, н╕ автобус не ходять.