Вводное слово в искусство перевода

En aero aroge odoras la veki^ganta printempo. La ne^go estas ankorau ^cie. ^Gia neripro^cebla blankeco en multaj lokoj estas tute januara. La frosto ankorau piketas la nazon. Sed rampas iu nevidata ka^sa simptomo de l' sufoka ekvarmi^go. Sur malpure blankaj tegmentoj kalvas koloraj makuloj de nuda fero. La glacia fran^go pendas desupre al fenestroj.

Vesperi^gas. Sur la vojo kun mola flaveblanka grundo aperas oftaj paroj de geuloj. La ^jus pasigitaj malvarmoj ^sajnas malproksimaj, neeblaj, fabelaj. La deziro al facila flirta en vento vesto devigas kun forto enspiradi la malvarman venenan aeron. E^c la kokoj kria^cas pli stulte ol ^ciam.

La malkvieta pasia ^stormo atendas lastajn minutojn por eksplodi per disfloro. Premas la atendo. La butafora katastrofo de l' printempo ^sajnas potenca, detrua. La arbaro, la nuboj konfuzi^gis, kvazau elpa^sinte sur la scenejon, forgesis siajn rolojn kaj staras kiel idiotoj.

Senprudenta estas la vintro. Kial permesas ^gi moki sin tiel dolore? Estas ja lastaj tagoj. Kial ne rapidas ^gi frapi la nukojn de petoluloj per akra pika frosto? Kion ^gi atendas? La plenan triumfon de l' aroga junulino-printempo? Froston! Senkompatan, kruelan! Ornama^jojn sur la fenestrojn! Knaron de l' ne^go sub piedojn! Sekan akran froston!

Ne!.. Ne eblas! Mola silento. Varma atendo sur flava ne^go. Paroj de gejunuloj — la senfina rubando. Varmo! Marto!

В качестве образца просторечно-фольклорного текста возьмем два отрывка из повести Валентина Кузнецова «За Московскими холмами».

Первый отрывок.

Он скрылся в сенях и через минуту появился, неся в руках эмалированный бидон с квасом.

— На-ка вот остудись. — И он налил в емкую обливную кружку шипучую влагу. — Пей, пей, дружок, пока пар не повалит. Ядрен квасок, с хреном, с изюмом да с яблочком сушеным.

Я выпил две кружки, и у меня ослабли ноги и завеселела кровь.

— Хмельной, дьявол, а не квас. Куда там ваша шампань — водица! Наш квас от всех хворей в самый раз. Я его сам изготовляю. Черная корка — основа всего. Да еще бочонок дубовый, дедовский, сто лет ему, не менее. Люблю слушать, как бурчит квас у печи под лавкой: топает ножками, стучит в стенки, зрею, мол, зрею, выпускай на волю. А я ему — нет, милок, посиди, покрякай день-два, а там поглядим на твою рожу! И крышкой его поплотнее придавлю. А срок настал — выпускаю. Ну теперь беги, лейся, шуми, сбивай с ног старых, кружи молодых, мочи усы и бороды у добрых людей, нагнетай силушку, освежай душу. Вот он какой, квас-то.