З часів неволі. Сосновка-7

У квітні 1946 року на підставі статей 54-1а і 54-11 КК УРСР “Особое совєщаніє” в Москві заочно засудило Степана Куриляка до чотирьох років позбавлення волі. Термін покарання відбув у місті Котлас Архангельської области, а по закінченні його відправили етапом на безреченцеве заслання до Казахстану. Він опинився у райцентрі Чілі Кзил-Ординської области. Працював у місцевій МТС електрозварювальником. Заробляв 270 рублів на місяць, а буханець хліба коштував 10 рублів. Як він каже, постійно був голодний і обдертий, як останній жебрак. Тричі на місяць (10, 20, і 30 числа, не пізніше десятої години ранку) був зобов’язаний відмічатися в комендатурі. Словом, умови його існування були нестерпні, а можливости влаштуватися на краще оплачувану роботу не мав, тож вимагав від своїх “душпастирів” перевести його в інше місце, де є змога хоч трохи більше заробляти.

Тим часом чекісти збирали на нього доноси і врешті-решт заарештували, звинувативши в антисовітській пропаганді та агітації. На підставі статті 58 КК РРФСР Кзил-Ординський обласний суд 25 січня 1951 року засудив його на 10 років концтаборів суворого режиму.

Відбувши неповних п’ять років в норильських таборах, Верховний Суд Казахської РСР термін покарання скоротив до 5 років і на підставі амністії від 1953 року його звільнили з-під варти і відправили на заслання до родини, що перебувала в Мончаловському районі Томської области. Це було у серпні 1955 року.

Весною 1959 року він повернувся в Україну і влаштувався працювати на будівництво цукроварні у місті Дубно. Одружився, згодом народився син, і міг би жити, як і багато інших, ледь стягуючи кінці з кінцями.

— Однак тодішня соціяльно-політична атмосфера в імперії була настільки задушливою, — розповідав Степан Куриляк, — що почувався в ній не ліпше за викинуту на берег рибину. Я не міг бути байдужим до гніту, до тотальної брехні, чим комуністичний режим душив народ, а тому часто у своєму оточенні називав речі справжніми іменами. То була пора “хрущовської відлиги”, режим нібито трохи попустив віжки, але час від часу я ловив себе на думці, що ходжу по краю прірви, проте мовчати не міг і продовжував, де тільки міг, розплющувати людям очі на більшовицьку дійсність.

У жовтні 1963 року чекісти заарештували мене втретє, а Рівненський обласний суд на підставі статті 62 ч. II КК УРСР, засудив до восьми років позбавлення волі.

А тепер, пане Левку, я вас попрошу допомогти мені написати скаргу Генеральному прокуророві УРСР на незаконний арешт і вирок стосовно мого звинувачення. Допоможете?

— Авжеж, — погодився я.

Р. S. До цієї історії додаю деякі документи, що збереглися до сьогоднішніх днів у Куриляка.

ВИРОК

Ім’ям Української Радянської Соціалістичної Республіки

1963 року грудня 30 дня. Судова колегія в кримінальних справах Ровенського обласного суду, в складі:

Головуючого — Симонця О. П.

Народних засідателів — Белова, Лаговської А. М.

При секретарі — Александрович М. Г.

З участю прокурора Махаринця М. В.

Розглянула у закритому судовому засіданні в м. Дубно справу про обвинувачення Куриляка Степана Миколайовича, 15 квітня 1929 року народження, народився в селі Тур’є Бродівського району Львівської області, проживає в м. Дубно селище цукрового комбінату, українця, з селян, безпартійного, освіта 7 класів, раніше судився 27 квітня 1946 року Особливою нарадою при МВС СРСР за ст. 54-1а і 54-11 КК УРСР на чотири роки позбавлення волі і 25 січня 1951 року — Кзил-Ординським обласним судом за ст. 58-10 КК УРСР на 10 років позбавлення волі. 15 квітня 1955 р. Президією Верховного Суду Каз. РСР міра покарання знижена до п’яти років позбавлення волі і по амністії від 27 березня 1953 року від покарання звільнений зі зняттям судимості.

Розглянувши матеріали справи, допитавши підсудного і свідків Судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

Будучи вороже настроєним до існуючого в СРСР суспільного ладу, Куриляк з метою підриву і послаблення радянської держави протягом 1962–63 років систематично серед робітників Дубнівсько-го цукрового комбінату проводив агітацію антирадянського змісту, зводив наклепи на радянську дійсність, на зовнішню і національну політику радянської держави, на життя робітників СРСР, вихваляючи при цьому життя і порядки, що існують у капіталістичних державах.

Так, 1962 року в присутності Окіпного і Синиці в приміщенні контрольно-розподільного устрою Куриляк доводив необхідність заміни в СРСР колективної системи господарства одноосібною системою ведення сільського господарства по типу фермерських господарств США.

В січні і травні 1962 року Куриляк зводив наклеп на політику Радянського уряду в питаннях роззброєння і скорочення збройних сил Радянського Союзу.

На початку 1962 р. Куриляк у присутності гр. Попелевича зводив наклеп на Комуністичну партію Радянського Союзу, на вчення марксизму, рівняючи його з релігійними догмами.

У квітні-травні 1962 р., вихваляючи життя і порядки в буржуазних країнах, зводив наклеп на радянську дійсність, на керівників ЦК КПРС і Радянського уряду.