З часів неволі. Сосновка-7

— Тут багато є наших добрих хлопців, які намагаються якнайглибше приховати свої націоналістичні прагнення. Вони сподіваються приспати пильність чекістів і вийти на волю раніше, щоб швидше почати знову боротьбу супроти окупації. Позаяк серед в’язнів багато сексотів, то, прагнучи дезорієнтувати чекістів, вони часом кидають фрази, з яких можна подумати, що вони починають каятися і наближатися до совітської влади. Отаке собі табірне ідейне підпілля.

— Як ви ставитеся до такого підпілля?

— Я не схвалюю таку поведінку. Обережність не шкодить, але хвалити совітську владу, коли в душі її ненавидиш, не варто. Якщо не вистачає духу говорити правду, то краще промовчати. Та й, врешті-решт ми всі тут, в зоні, добре знаємо один одного. Людина не може постійно грати роль іншої людини, надовго ввійти в шкуру іншої. Коли б це комусь удалося, він справді перестав би бути самим собою і став би тою іншою, образ якої почав удавати. Так практично не буває. Людина в основному залишається сама собою, а надягання машкари іншої особи — лише епізод, момент в її житті. Через те що ми слідкуємо один за одним постійно, то й уміємо відрізнити моменти гри від справжньої суті. І чекісти не дуже помиляються щодо кожного з нас.

— А чого ж тоді наші удають із себе кроликів, а чекісти, знаючи про це удавання, роблять вид, що вірять?

— Обидві сторони зацікавлені в цій грі: у наших менше забирають пакунків, на побаченні більшу передачу дозволяють і тому подібні побутові вигоди. Чекісти зацікавлені з бюрократично-службістських міркувань: у зоні спокійніше — це політичні результати їхнього виховання в’язнів, менше гострих проявів антисовітчини та буржуазного націоналізму, нібито розширюється сфера впливу їхнього марксистсько-ленінського вчення, в Союзі стає все менше внутрішніх ворогів і таке інше. Встановлюється для обох сторін прийнятий modus vivendi.

— Тобто за побутові вигоди зона дає чекістам політичний козир — підставу казати, що активного опору комуністичній системі вже не існує, це неадекватний обмін.

— Так є.

— Шкода.

— Коли ви писали скаргу, до вас підходили сексоти і ви доброзичливо ділилися з ними змістом скарги. Навіщо ви писання скарги робите таким відкритим, адже тим самим ви даєте їм тему для доносу?

— Ну, по-перше, я ж не всіх сексотів знаю. По-друге, показуючи їм зміст скарги, я через них повідомляю чекіста, що пишу скаргу, а не антисовітську листівку. Скарга, як мені здається, — це не небезпечний вид творчості. І я маю на меті привчити чекістів до думки, що я тільки такі тексти і спроможний писати. Думаю, що мені це має знадобитися. По-третє, поширюючи інформацію про писання скарг з обґрунтуванням права націй на самовизначення, мені хочеться привчити українських повстанців до думки, що за самостійність України можна боротися не тільки шмайсером, а й пером.

— Наших бандерівців та литовських “лісових братів” (так литовці називають своїх повстанців), які зі зброєю в руках боролися проти москалів, неможливо переконати, що Москву можна побити пером, коли німецький вермахт і танками не здужав її побороти. А втім я хочу зараз підкреслити інше: оте ваше ознайомлювання кого попало із в’язнів з логікою ваших антиімперських скарг кагебісти розцінять як антисовітську пропаганду і почнуть вас тероризувати.

— То що, в межах оцієї зони, відгородженої височенним парканом від цілого світу, також не можна висловлювати логічні думки про совітські антинародні закони та брутальну практику?

— Пане Левку, мені здається, що ви перебуваєте у полоні юридичного ідеалізму. Ви використовували совітський закон для прикриття своєї націоналістичної діяльності, але ота віра в можливість комуністичним законом подолати політичну волю комуністичної влади є, власне кажучи, юридичним ідеялізмом, або наївністю. Коли людина чогось вельми хоче, вона в те легко вірить. Вам хочеться зменшення кари з 15 до 7 років і ви вірите, що на підставі логічного тлумачення законів можна добитися перекваліфікації вашого злочину зі зради на антисовітську агітацію і пропаганду. Це ваш настрій і ваша логіка. А тут діє інший настрій, інша логіка поведінки: московська влада хоче викорінити український націоналізм і ваше поширення міжнародно-правового, ідеологічного і правового обґрунтування права України на самостійність адміністрація зони сприйме за явну й відкриту антисовітчину і постарається вам закрити рота.

— Сподіваюся, ви не будете допомагати чекістам закривати мені рота?

— Що за мова?

— Як, що за мова? Чекісти мені поки що не казали, щоб я свої скарги не читав іншим, а ви вже кажете.

— Я ставлюся до вас як до побратима і хочу вас уберегти від неприємностей.

— Коли мене заарештували львівські чекісти, вони казали, що зробили це з гуманних мотивів — уберегти людей, з якими я міг спілкуватися, від мого згубного впливу, який міг призвести їх до арешту й страждань. Вони, жаліючи тих людей, заарештували мене і вивели їх з-під мого “згубного” впливу.