Житіє Моє

З якоїсь пори дивний підрозділ НЗАМПІС, зазначений у відомостях як «група функціонального проектування об’єктних стратегій», набув майже офіційного статусу – у відділу з боротьби з теологічною загрозою з’явився свій офіс. А що робити? Пересилка поштою неймовірних об’ємів паперів стала б надто помітною, та і аналітики краще працюють в колективі, коли є можливість, хай рідко, але обговорити все, що спадає на думку.

Містер Генівер знайомив беззмінного командира групи з останніми змінами в схемі, яка за складністю була порівнянною з описом смертного ритуалу. Ларкес слухав мовчки, всім своїм виглядом підтверджуючи старе прізвисько – Порцеляновий Пан. Всі старанно натреновані жести, гримаси і інтонації зараз було відкинуто – вони заважали міркувати. Зрідка обидвоє поверталися до обтиканої кольоровими прапорцями карти на дальній стіні.

- Скидують баласт, - підсумував маг почуте.

Містер Генівер кивнув, погоджуючись.

- А заодно кують пантеон мучеників за віру. Судячи за всім, вони з самого початку заклали в своїй організації частини, призначені для принесення в жертву. Не можу повірити, що за п’ятнадцять років можна створити настільки складну структуру!

- Маги живуть довго, - пробурмотів Ларкес і замовк. Він-то якраз не мав сумнівів, що Чудесники ще зможуть здивувати владу, і не раз. Успіхом було те, що роки спостереження дозволили таки зачепити краєм ядро секти, мінусом – що найперспективніші підозрювані повадилися вмирати самі по собі. Причому в надійності співробітників відділу координатор не сумнівався....

- Візьмемо їх інформатора з керівництва служби, - наважився Ларкес. - Захоплювати будемо якнайшумніше.

- Сенс? - стрепенувся Генівер. - Він повністю керований!

- А смисл в тому, дорогий ти мій, що в наших діях не повинна прослідковуватися система.

Старий аналітик скривився. Провидець! Саме його існування ображало ідею планування і контролю. Наявність такої людини в середовищі сектанті створювала для влади незліченні труднощі.

І від шпигуна, якого впровадили в ряди Чудесників, нема жодної звістки.

- Як скажете, вибір стратегії за вами.

Ларкес механічно кивнув. Абсолютна покірність вимагала плати. В його випадку – всієї повноти відповідальності за те, що стається. Пан Міхельсон не довірив би випадковій людині такої складної задачі. Звідкись міністр знав про таємниці його душі і розумів, що саме цей конкретний чаклун не лише може, а і пристрасно бажає викорінити до зловісну секту цілком і повністю. Ларкес вмів передбачати поведінку людей не гірше середнього емпата, але мотивів свого покровителя не розумів. Чому серед сотень подаючих надії офіцерів для організації секретного відділу Міхельсон вибрав відлюдькуватого чорного? Загадка. Після смерті старшого Тангора минув лише місяць, коли Ларкес, який тоді чудом затримався на самому крайчику могили (фізичний стан мага сильно залежить від душевного), прийшов молодцюватий мужчина з пронизливим поглядом і запропонував... все. Все за те, щоби позбавити країну Чудесників.

Але як спіймати Провидця? Як сліпим загнати в глухий кут зрячого? Нема відповіді.

У Ларкеса були свої думки на цю тему, але він вперто тримав їх при собі. У будь-якої довіри є межі – а його і так вважають диваком. Треба чекати. Чекати і не давати сектантам прочитати свої дії.

«Хай своє слово скаже доля.»

Закрите подвір’ячко білого особняка заполонили сміх і вигуки, причиною яких стала знайдена в траві жабка. Зазвичай, люди, тиждень за тижнем змушені перебувати в обмеженому просторі, ведуть себе набагато більш нервово. Причина такого спокою була присутня тут же: літня біла, яка завжди говорила те, що потрібно, і нічого не вимагала у відповідь. От зараз погляд її став замисленим, звернувся до темних вікон особняка, а в наступний момент чарівниця легковажно струснула кучерями і знову посміхнулася, ніби все, як і має бути.

Бородатий білий маг ледь відсторонився від шиби: він нечасто милувався грою чиєїсь аури так безпардонно і прямо. Рідкісне поєднання, тонкі відтінки – навіть визнаному Майстрові нелегко було їх толкувати.

- Мені не вистачає Дерика.

- Так, знайти заміну такому ліквідаторові буде нелегко. Ряди його групи недавно ще більше порідшали...

Маг скористався тим, що виразу його обличчя опонент не бачить – лише білий може зрозуміти, наскільки необхідним може бути вдумливий співрозмовник, особливо, такий, якого ти знаєш більше двадцяти років. Напевне, ця жертва спільній справі виявилася надто великою...

Але чи зможе ця дівчинка стати гідною заміною?

Великий Посвячений ордена Небесних Лицарів примружив очі, намагаючись розібратися в переливах барв недоступного погладам простим смертним світла. Блідо-бузкове марево, яке біля потилиці концентрувалося аж до насиченого фіолетового, вказувало на гострий розум, але замість очікуваного в холодних логіків спокою ефірне тіло чудернацькими каскадами пронизували спалахи емоцій, серед яких не було жодної низької. В глибинних шарах свідомості бродила тінь сумніву або таємниці, підсвічена зсередини золотистим вогнем віри. Щасливим буде той, хто отримає такого соратника!