Житіє Моє

- До побачення, сер, - мені вдалося залишити кабінет, зберігаючи крижаний спокій. Ось як я вмію!

В коридорі, посміхаючись, стояла емпатка. Мабуть, вони працюють парою.

- Здрастуй, Томасе! Як у тебе справи?

- Все чудово, міс Кевінахарі. Я роблю великі успіхи!

Наприклад, в тому, щоби брехати в очі емпату.

- Так, мій хлопчику, - підтвердила вона. - Але при щирій посмішці зовнішні кутики очей трішечки опускаються!

Треба навчитися готувати отруту і випробувати на ній.

Другий, «начальственний» поверх був тихим і темним. На той час, як мої заняття закінчувалися, в поліцейському управлінні залишалися лише нічні чергові і ті маніяки, хто готовий сидіти на роботі до восьмої. А все чого? Бо якась сволота прописала, що позаштатний співробітник повинен виконувати свої обов’язки не менше, ніж два дні на місяць, тобто, цілих шістнадцять годин. Тратити на мене власні вихідні Сатал не збирався, заняття в Університеті ніхто не відміняв, тому я був змушений приходити сюди в єдиний більш-менш вільний день свого тижня – в середу, і займатися чотири години підряд, поки мозок не зав’язувався у вузол.

З чорними так не можна!!!

Зате Сатал прикривав здійснені мною вбивства і створеного мною зомбі, а також незаконну магічну практику в особливо крупних розмірах. З точки зору нормального правосуддя, я був злим рецидивістом, недостойним жалю і співчуття. І це при тому, що пан координатор ще не знав про перезаписаний кристал (змова мага з представником контрольних органів вважається дуже серйозним проступком). А до закінчення Університету ще цілих півроку...

Єдине, про що мені не слід було хвилюватися, так це про знайомство з Шерехом. Як виявилося, хитромудрий нежить давно знайшов спосіб зацікавити в собі найнебезпечніших своїх суперників, чорних магів: той, хто переборов страховисько і не збожеволів при цьому, міг отримати від нього вигоду – знання. Враховуючи, що вік Шереха був якнайменше десять тисяч років, а його інфернальне тіло було присутнє в будь-якій точці світу, перспективи відкривалися хвилюючі. Шкода лиш, статистика тих, хто вижив, була приблизно один до сорока трьох – більшість божеволіла за перші півтора-два роки (не дивно, якщо згадати, як він з мене знущався). Єдиним способом уникнути безґлуздих жертв було приховати від цікавих цю особливість Шереха, що в НЗАМПІС і робити шляхом жорсткої цензури.

На мій погляд, користь від монстра-довгожителя була сумнівною. По-перше, Шерех був неписьменним, тобто, він, взагалі, не здатен був розпізнавати слова, букви і символи, якщо лише не бачив десь саме цей конкретний предмет. Дядькову книгу я міг читати лише тому, що нежить з’їв кількасот чоловік, які читали її давніше, і тепер міг з високою точністю відтворити відчуття, зв’язані з кожним її знаком. По-друге, цей страхопуд поняття не мав, що таке календар. Питається, як він нього можна добитися чогось конкретного? Він міг вивалити на того, хто питається стос випадкових асоціацій, перевірити істинність яких було майже неможливо, причому, робив це не задарма, а за інтерес. Ризикувати розумом заради такої ахінеї я не збирався, про що і було одразу оголошено усім зацікавленим особам.

Все ще охоплений похмурою мізантропією, я натягнув свою студентську куртку поверх типового студентського костюма і насунув на вуха типово студентську кепку (сніг же). Навіть черевики тепер у мене було типові студентські. Можна було, звичайно, прийти на заняття в чорному костюмі, але тоді Сатал, до ворожки не ходи, почне качати права. А воно мені треба? Ні, не треба. (До того часу, поки не буде готова отрута.)

- Що, насідає на тебе бос? - з верхніх поверхів спускався капітан Бер, ще один любитель попрацювати.

Я невизначено знизав плечима.

- Якщо буде зовсім туго, поскаржся емпатці, вона його приструнить.

Єдина хороша порада за весь час.

Закинувши на плече свою типово студентську торбу, я рушив у бік виходу, підошвами ніг відчуваючи під килимом вогонь захисник заклять. Треба намагатися думати про щось нейтральне – такі штуки реагують на зловмисні наміри, несправедливо буде сісти за спробу вбити старшого координатора, так і цю спробу в життя і не втіливши. У всього є і світла сторона. В кінці кінців, можна забути про цей гадючник до кінця Свят – наступна середа уже вихідний. Свобода!!!