Безлюдні острови 12-13

Кірхейзен думав про супротивників-іноземців; у Франції мерзотники в маршальських і генеральських мундирах довго не прощали цьому "альбіносові", який так відверто контрастував з їхніми характерами. Вони плюватимуть на нього навіть після його смерті, поширюючи через бідних істориків глузливий анекдот, який Флері де Шабулон опублікував у своїх мемуарах (про те, що Даву погрожував арештом Наполеонові в 1815 році). У бібліотеці в Сенсі зберігається примірник цих "Мемуарів", який був доставлений імператору на Святу Єлену. Вона збагачена його рукописними коментарями. Бонапарт назвав усе це (і справедливо) купою наклепів; висновок про образ Даву був таким: "Що може бути більш несправедливим за цей портрет!".

Портрет же справедливий, який ви зараз читаєте, вже отримав фон; зараз прийшла пора на обличчя маршала. Даву походив зі старої знатної бургундської родини, чиї військові традиції були настільки міцними, що говорили: "Щоразу, коли народжується Даву, із піхов вилазить ще одна шабля". Він одружився в 1770 році в Анно (департамент Вонн). Навчався він у військовій школі в Парижі (1785-88) і вступив до полку "Royal Champagne" в чині другого лейтенанта, але його дядько, майор, дуже скептично ставився до кар'єрних перспектив юнака:

" - Мій племінник Даву ніколи і нічого не доконає, він ніколи не буде солдатом. Замість того, щоб досягти цього, він читає Монтеня, Руссо та інших фіглярів".

Маршал Даву

Однак ці фігляри зіграли з Францією та Європою великий жарт: вони підготували духовний ґрунт для Революції. Любов Даву до книжок згодом зробила його найосвіченішим офіцером Великої армії, але перед тим вона радикалізувала його настільки, що за належність до республіканців його вигнали з королівської армії. Однак під час Революції його вигнали і з республіканської армії як дворянина. Щось пророче було в усьому його життєвому шляху: його не хотіли жодна зі сторін, він усіх дратував, його відкинули у його елітарну самотність.

Між першим і другим вигнанням з армії доля послала йому ще одне пророцтво: в 1793 році головнокомандувач французької армії генерал Дюмур'є зрадив батьківщину, і саме Даву застрелив зрадника, який перебіг на бік австрійців. Відтоді він одержимо ненавидів зраду.

Призваний до лав армії втретє, він воював у десятках революційних і наполеонівських кампаній, виграючи битву за битвою з якоюсь дитячою легкістю, і блискавично підіймався по службових сходах. Під час єгипетської кампанії, коли генерали Бонапарта (який, завоювавши Єгипет, повернувся до Європи), які залишилися на Нілі, почали програвати і остаточно здалися ворогам, Даву був єдиним, хто відмовився підписати акт капітуляції.

Саме там, у країні фараонів, призначення торкнулося його.

Після битви при Абукірі бригадний генерал Даву прибув до головнокомандувачого Бонапарту зі скаргою, далеко не першою, оскільки обидва вони ненавиділи один одного і не приховували своєї антипатії. Наполеон запросив Даву в намет, і між ними відбулася перша приватна розмова. Корсиканський чарівник провів свої типові магічні чари і, мабуть, був у хорошій формі, тому що відбулося чудо людської трансформації, яке можна порівняти з повним перевтіленням: Даву покинув намет як палкий прихильник Наполеона і відтоді став його найвірнішим солдатом. Ніхто не знає, які слова були сказані; Бонапарт, ймовірно, сказав щось таке:

- Слухай. Нам не обов’язково подобатися одне одному, але ми обоє розумніші за них і тому потрібні Франції, тож давайте зробимо це для неї – давайте співпрацювати. Ти не повинен любити мене, ми просто повинні поважати одне одного, заради її добра!

Або щось інше. У будь-якому випадку, справа в тому, що з намету вийшов абсолютно новий Даву, тому сказані слова, мабуть, дійшли до його серця. Він був настільки новим, що навіть зовні змінився! Макдонелл підкреслює, що хоча Даву раніше був "брудним і неохайним у власному одязі", з моменту, коли він вийшов з намету, "наслідував Бонапарта у своїй роботі, його пристрасті до своєї професії та його дбайливості у власному одязі та чистоті". Що стосується внутрішньої трансформації, то можна навіть сказати, що цей намет Даву взяв із собою в подорож і більше з ним не розлучався.

Розвиток цивілізації від доісторичних часів до наших днів виробив численні види наметів, під якими людина ховалася і ховає своє тіло від спеки, дощу та холоду. Проте кожен з нас несе з собою і невидимий намет власної психіки, який приховує в собі безліч позитивних і негативних рис, звичок, комплексів, фобій, смаків і страхів, почуттів і мрій.