Безлюдні острови 12-13

- Чого ти чекаєш? Не маєш сили, дай мені ніж, я сам це зроблю.

- Ягайло не хоче крові...

- Он воно як?.. Вважає, що обдурить людей. То він дурніший, ніж я думав... Добре, хай буде так. Іди по своїх людей.

Комтур не поворушився, не випускаючи хреста з руки.

- Прощавай, — сказав Кейстут і повернувся в бік лавки.

Кшижак, наче загіпнотизований, зробив крок назад, потім ще і ще, аж поки не притулився спиною до дерев’яних колод. Тоді він відпустив хрест, схопив ручку і смикнув її, вибігши в коридор. Клацнув замок, зачинений Більгеном. Він, Зібентей і комендант замку запитально глянули на комтура. Кніпроде витер піт з чола й попросив:

- Пити!

Прора махнув рукою, і слуга побіг набрати води. Тим часом комтур скинув плащ і почав розстібати пряжки панцира. Він кинув зброю на землю разом з поясом і позолоченим мечем. Німець мовчав, а вони дивилися вражено, не розуміючи, що той робить. Коли він залишився в каптані, то підійшов до двох кнехтів, вийняв їхні мечі з піхов і приміряв їх один до одного – вони були однакові. Першим зрозумів Прора і, стиснувши губи, глузливо посміхнувся Більгену:

- Ви добре сказали, що він найсміливіший з Ордену, але не додали, що він божевільний, бо дайте Кейстуту меч, і десятьох Кніпроде буде мало!

Слуга повернувся з водою. Кшижак осушив металевий кухоль, обливаючи підборіддя, кинув посудину за спину і сказав Більгену:

- Відкривай!

Більген похитав головою, засунув ключ за пояс і став перед комтуром, розставивши ноги. Послужливість зникла з його обличчя, і він сильно розтягував склади, ніби б’ючи камінь об камінь:

- Накази були не такі! Ти, Кніпроде, маєш накази від свого брата і від старійшин твого Ордену, він (Більген показав на Зибентея) має накази від Ягайла, я маю свої накази, а вони (показав на поплічників) мають накази від нас. Хай кожен робить, що було йому доручено! Ти маєш задавити Кейстута!

- Мовчи, сволота! - закричав комтур, але Більген продовжував перегороджувати шлях тілом і словами:

- Лицарства йому захотілося, суча його мати!.. З мечами туди не зайдеш і зі старим не поб'єшся, це ж не турнір! Він би вбив тебе, а потім і не підійди, хіба що з арбалетом, наражаючи себе на гнів князя! Візьміть кнехтів і мотузку, хіба що дасте справу руками, вирішуйте самі, але...

Він не встиг закінчити. Кніпрде блискавичним рухом підніс лезо меча йому під підборіддя й прошипів:

- Забагато гавкаєш, пес смердячий. Зробиш хоча б рух, і я проб'ю тобі горло. Ганс!

Найближчий кнехт підскочив, зірвав ключ з Більгенового пояса і за сигналом відчинив двері.

- Посвіти!

Кнехт зняв зі стіни факел і сунув його в темряву камери. Раптом він скрикнув і відступив, обличчя побіліло. Вони вбігли всередину, скупчившись у дверях і завмерли на місці. Під вікном на срібній мотузці від ферязі, прикріпленій до решітки, висіло величне тіло князя Жемайтії.

Голова його звисала на груди, руки були стиснуті так міцно, що здавалося, нібито суглоби тріщать. Через деякий час тишу, яку порушив важке дихання кшижака, перервав Зибентей, бурмочучи щось литовською мовою. Кніпроде зрозумів з цього одне слово: Бірута, і звернувся до Більгена із запитанням. Останній ввічливо, ніби між ними нічого не сталося, пояснив:

- Він сказав про Кейстута, що той помер, як і його жінка, яка порушила закони Праузиме.

- Він щось сказав?!

- А ви не знали, пане? Зибентей, перед тим, як прийти сюди, п'ять днів тому втопив її в Бресті, як цуценя, за наказом князя.

Обличчя комтура почало синіти, а потім Келлі знепритомнів, упавши на килим. Була рівно північ.

Саме про це я дізнався з нотаток доктора Ді, які знайшов в Англії. Чи надійний цей запис? Графологічно кажучи, він, безсумнівно, вийшов з-під рук чарівника. А щодо довіри до останнього? Прискіпливий і холодно раціональний вчений, Роман Бугай, дослідивши життя мага, писав: "Ді, містик і прихильник магії, завжди залишався в глибині душі вченим і чесним шукачем істини".

Повернемося ще раз до Ульріха фон Кніпроде. З Креве він відправився до Паланги, і дорогою його люди сказали, що командир захворів на якусь дивну хворобу, яка його раптово постарила, і тому він мовчав, як проклятий.

У Паланзі кшижаки потрапили у засідку, підготовлену жемайтами. Більшість кнехтів у бою загинули, декільком вдалося втекти. Ніхто з них не знав, що комтур міг би запобігти бою і тим самим врятувати всіх, якби передав жемайтинам пароль, отриманий від Кейстута. Але брат Великого Магістра Ордену не зробив цього.

І нападникам, і захисникам було незрозуміло, що лицар навіть не вийняв меча. Він сидів на коні в бойовій сум'ятиці й чекав. Могло здатися, що він мертвими очима спостерігав за різнею власних людей, але Кніпроде бачив лише величезну порожнечу світу, що тягнеться від Паланги до найдальшого обрію творіння, Творця, і він був зовсім самотній.