Читанка для Мануеля

— Комедіант, — усміхнулася Франсина, погладивши мене по голові. — Так, я мала дуже багато роботи.

* * *

— Ти зрештою теж мені дорікатимеш, мовляв, я на все дивлюся крізь кінець лійки, — обурювався Лонштайн. — Той самий Маркос, що знає мене краще, ніж будь-хто, інколи кпить із мене, каже, ніби я занадто радикальний. Таж як інакше, в жидкові мені завжди подобалося те, що він справді прийшов принести меч, він учепився в Галілею й перевернув її, мов млинець; він не винен, що згодом йому приробили церкву, так само й Леніну годі дорікати за Союз радянських письменників, хіба не так? До лиха завжди призводять епігони, діадохи, називай їх, як хочеш. Поглянь, ну, хіба не краса?

Гриб досяг двадцяти одного сантиметра рівно о п’ятій годині ранку і, здається, був схильний займати цю висоту аж до нового наказу. Лонштайн сховав сантиметр і полив основу гриба рідиною, яка тому, ти знаєш, видалася водою, хоча з Лонштайном ніколи не можна бути впевненим. Отже, якщо я правильно зрозумів, Лонштайн хотів сказати, / Поглянь на цю блакитну фосфоресценцію / Ти кажеш мені, що / Це не лампа, якщо я погашу її, він і далі матиме фосфоресценцію, розумієш / Гаразд, якщо не хочеш нічого казати, мені байдуже / Скажімо, мастурбація, я знаю, вони всі підскакують, коли я заявляю, що я онаніст, їм було б до вподоби трохи пристойності, скромності, а ти, безперечно, такий, як і всі / Так, звичайно, тобто після тринадцяти років ця тема вже не видавалася мені привабливою / Жирна помилка, як казав лівак-авангардист Бенедетті[114], але даймо грибу поспати, цієї ночі його вже досить шарпали, і він потребує пітьми; якщо хочеш, заваримо мате, здається, є ще й грапа.

Той, ти знаєш, достеменно знав, що, починаючи від цієї хвилини, він матиме право на

LONSTEIN ON MASTURBATION[115]