Драматичні твори

Романюк. Ех, жаль, що не вмію сочиняти. Я б вас, Карпе Корнійовичу, так показав... Ух! В самісіньку комедію всунув би...

Вакуленко. Ми ж не для лайки тут зібрались.

Ковшик. А що ж, цілуватись, коли під загрозою врожай?

Батура. Даруйте, Іване Петровичу, чому у вас трудоднів багато, а колгосп, як ви кажете, попав у неприємну фазу?

Романюк. Ви бачили, яке тепер у нас складне господарство. Скільки культур і які.

Батура. І все-таки мені не ясно, в чому ваші труднощі? Село велике, людей багато.

Ковшик. Вакуленко, не спи.

Вакуленко. Правильно... Га?

Романюк. Це довго розповідати. Я вам вдома докладно...

Вітровий. Діло просте. Норми занижені. На полях баби, а чоловіки майже усі в начальстві ходять.

Романюк. Баби, як кажуть з самісінького верху,— велика сила, і їх більшість.

Крилата. Не викручуйтеся, введіть такі норми, як в нашій ланці, для всіх — врожай потроїмо.

Ром а шок. Не можуть всі так працювати, як ви.

Крилата. А чому? У Посмітного можуть?

Романюк. Та що ви мені все Посмітного під ніс тичете? У мене від нього вже нежить хронічний... Я дев’ятнадцять років головою. (До Батури.) Коли вже записуєте, то для точності пишіть двадцять. В цьоМу році ювілей. Не можу я кожному колгоспнику вкласти в голову свій мозок. Не доросли наші.

Вітровий. Це вірно, щоб вкласти, треба самому багато мати, а що у вас є? Далі свого району носа не показуєте, а люди їдуть вчитись, переймають передовий досвід...

Романюк. У мене нема часу на екскурсії їздити. Ви краще скажіть, чому з нашого села четверо на агрономів вивчились, а де вони? Два в області папери переписують, а два в столиці пристроїлись. Чому немає такого указу: вивчився — повертайся в своє село і одроби п’ять років за пампушки, якими тебе тут годували.

Вітровий. Напишіть про це, Сергію Павловичу. Це правда.

Романюк. Немає на кого спертись.

Ковшик. А нащо ти Карпа Корнійовича сплавив рибку ловити, а на його місце Вакуленка взяв?

Вакуленко (прокинувся). Вірно, справедливо... Га?

Романюк. Двох голів в колгоспі бути не може. Люди обрали мене.

Вітровий. Давайте ближче до діла. Коли збори загальні скличете?

Романюк. Зборів не буде.

Наталка Ковшик пішла до хати.

Вітровий. Я поїду в обком. (Встає.)

Романюк. Чого?

Вітровий. Розкажу, як ми перед цами вклоняємось, вмовляємо, як нас в районі все мирять, і попрошу дозволу справити вам, Іване Петровичу, ювілей, щоб вам подякували і попрощались з вами.