Драматичні твори

Ага сідає коло столика, знімає туфлю, витрушує пісок. З хати виходить Наталка Ковшик.

Ага. У вас такий пісок...

Ковшик. День добрий.

Ага. День добрий. (Стукає туфлею по столику.) Будь ласка, подайте мені чемодан.

Ковшик приносить чемодан, ставить на столик.

Дякую. (Взуває туфлю.)

Ковшик. Ви, мабуть, сестра Миколи Олександровича? Ага. Так. Покличте його.

Ковшик. Він пішов на берег, скоро повернеться. Дозвольте познайомитись.

Ага. Ага Олександрівна Щука.

Ковшик. А я Наталка Микитівна Ковшик.

Ага. Наталка... У мене хатня робітниця Наталка —

і, знаєте, на вас схожа. Теж з села, малописьменна, але симпатична, дуже симпатична.

Ковшик. Може, до хати зайдете?

Ага. Я тут почекаю Колю. Так душно. Можна у вас води попросити?

Ковшик; А може, молока холодного?

Ага. Ні, иі. Молоко мені категорично заборонив мій лікар.

Ковшик. Вам воду принесе моя дочка, а мені пробачте,— я мушу піти.

Ага. Прошу.

Ковшик пішла. Ага розкрила чемодан, дістала звідти велику сумку, розкрила, поставила дзеркало на чемодан і почала пудритись, фарбувати губи та поправляти зачіску. З хати виходить Василина, в руці у неї на блюдечці склянка з водою. Вона спинилась,здивовано дивиться на Агу, яка, не помічаючи її, викручується перед дзеркало. Коли Ага закінчила чепуритися, Василина підходить.

Василина. День добрий.

Ага кивнула головою, дивиться на неї

Прошу вас. (Подає воду.)

Ага. Дякую. (П'є, розглядає Василину.) Сідай, мила. Василина. Моє ім’я не Мила, а Василина, а по батькові Дмитрівна. (Сідає.)

Ага. Так це ви Василина?

Василина. Я Василина, а що?

Ага. Нічого...

Василина. А ви Ага

Ага. Я не Ага, а Ага... Ага Олександрівна Василина. Як вам їхалось?

Ага. Дуже погано, уявляєш, моя мила...

Василина. Василина.

Ага. Василина.

Василина. Дмитрівна.

Ага. Дмитрівна... Міжнародного вагона на цій лінії немає, тільки м’який. В купе проти мене сидів якийсь неприємний тип, весь час дивився на мене й ікав. Я так рознервувалась. (Взяла склянку, зробила ковток і гикнула.)

Василина посміхнулась.

Вибачайте, це у мене від хвилювання.

Василина. Може, і він був схвильований?

Ага. Просто некультурний хам. (Гикнула.) Василина. Може, перекусите, поки прийде Микола Олександрович?

Ага. В цю пору я не їм. Мій лікар категорично заборонив.

Василина. По вас не видно, що ви хворі.

Ага. Ах, моя мила...

Василина. Василина.

Ага. Дем’янівна.

Василина. Дмитрівна.

Ага. Дмитрівна... У мене дуже поганий стан здоров'я. Мі И чоловік Кіндрат Варфоломійович скликав найвидатиіших професорів, але наша медицина ще така безсила, така безсила...

Василина. Хіба?

Ага. Факт. Нічого у мене не знайшли, а я дуже хвора. (Взяла склянку, подивилась на Василину і поставила склянку на стіл.)

Василина. У нас відпочинете. Село наше — як сад, а річка...

А г а. Я люблю село,, дуже люблю. На селі народилась, але це було так давно, так давно...

Василина. Хіба вам так багато років?