Драматичні твори

Ага. Заспокойся. Я сказала, що ми їдемо в Сочі, на тебе чекає Людочка... Вона, крім листа, чотири телеграми прислала. Ось вони... (Відкриває чемодан.)

Верба (махнув рукою, полетів чемодан, з нього висипались речі, серед яких кільце ковбаси, дві жарені курки). Геть звідси, геть зараз же, а то я тебе утоплю в болоті! Чуєш, утоплю в болоті!.. (Пішов.)

Ага схлипує. Підходить Наталка Ковшик.

Ковшик. Не плачте.

Ага. Утопити хоче...

Ковшик. Не хвилюйтесь, не втопить. У нас нема болота, а в річці не дозволимо, там вода чиста, скотина п’є...

(Склала руки на грудях.) Збирайте чемодан і йдіть за мною.

Ага, плачучи, підійшла до чемодана, збирає речі. Наталка Ковшик стоїть і, посміхаючись, дивиться на неї.

Завіса.

КАРТИНА ДРУГА

Декорація та ж, що і в попередній картині. Ранок. Коло столика сидить Верба. Він подивився на годинник, встав. Входить Батура.

Верба. Пробач, Сергію, що я так рано послав за тобою. У мене великі неприємності. Припливла!

Батура. Хто?

Верба. Щука.

Батура. А.., Ага Олександрівна. Яка енергія!.. Одна чи з балериною?

Верба. Одна.

Батура. Тоді півбіди.

Верба. Вона таке про мене наговорила, що Василина перестала зі мною розмовляти і навіть...

Батура. Що?

Верба. Попросила залишити їхню хату. Ну, що мені робити? Торік вдову на добрий центнер мені сватала, а весною балерину на мене натравила. І я, дурень, не розібрався, почав малювати...

Батура. Скромну, тиху, талановиту Людочку. Здається, так ти говорив?

Верба. Йолоп.

Батура. Дякую.

Верба. Не ти, а я.

Батура. Люблю самокритику.

Верба. Топить, топить треба їх...

Батура. Випливе.

Верба. Дурень.

Батура. Хто?

В е р б а. Я.

Батура. Трудно заперечити.

Верба. Доведеться речі перенести до тебе.

Батура. Не поспішай. Я вірю в Василину. Вона любить тебе і зрозуміє. Ну, підніми голову... У мене куди гірші справи. (Пауза.) Залишаю Калиновий Гай.

Верба. Як?

Батура. Так. Треба.

Верба. Розумію! Тікаєш від того, чого шукав роки...

Батура мовчить.

А коли вона його не любить?

Батура. Любить, але ще не усвідомила до кінця свою любов.

Верба. Хіба так буває?

Батура. Буває. Я випадково став їм на дорозі... Треба зійти...

Верба (підходить до нього). Сергію! (Простягнув йому руку.)

Батура (міцно потиснув його руку). Ходім до мене, Миколо.

Верба. Тобі лист прийшов, ось...

Батура. Дякую. Вибач. (Одійиіов, розриває конверт. Виймає лист і фото — мовчки читає.)

Верба. Від асистентки?

Батура. Так...

Верба. А вона тебе...

Батура. Що?

Верба. Що... що, думаєш, не знаю...

Входить Кандиба, у нього в руках зошит.

Кандиба Який щасливий випадок.

Батура. Надзвичайний.

Кандиба. Доброго ранку.

Батура. Доброго ранку.