Драматичні твори

«Спектакль «Платой Кречет»,— пише дослідниця сценічної історії творів драматурга в московських театрах 3. Богуславська,— звучав зі сцени МХАТу як гімн новій людині і її боротьбі, як символ високої соціалістичної гуманності представника радянського суспільства. Атмосфера простоти і поезії, зігріта теплотою і щирістю людських відносин, панувала в спектаклі, та атмосфера, яка, як говорив постановник спектаклю І. Я. Судаков, виникає завжди «біля живого, гарячого діла» (Богуславська 3. Драматург і театр, с. 53).

Виставу «Платон Кречет» мхатівці поновлювали неодноразово і після війни: у 1946 і 1954 pp., нову редакцію у 1964 р. В 1941 р. постановою Раднархому СРСР О. Є. Корнійчуку за п’єсу «Платон Кречет» було присуджено Державну премію СРСР першого ступеня.

Подається за вид.: Корнійчук О. Зібр. творів. У 5-ти т., ті, с. 240—286.

¹ «Дивлюсь я на н е б о...» — українська лірична пісня на словз М. Петренка, музика В. Заремби.

² «О й не шуми, луже...» — українська народна пісня.

³ «Ш ирока страна моя род на я...» — перший рядок «Пісні про Батьківщину» на слоаа В. Лебедєва-Кумача, музика І. Дунаєвськ®г®.

ПРАВДА

П'єса на 3 дії, 6 картин

Вперше надруковано у вид.: Корнійчук О. Правда. К.— X. 1937; тоді ж з’явився і переклад російською мовою (літературний варіант), виданий на склографі на правах рукопису тиражем 1000 прим. (М., 1937); п’єса також вийшла масовим виданням у перекладі І. Круті (М.— Л., 1939 p.). Написана 1937 р.

Цікава історія створення п’єси. У період підготовки до святкування двадцятиріччя Великої Жовтневої соціалістичної революції Корнійчук разом з кількома іншими письменниками був запрошений взяти участь в конкурсі на кращу п’єсу до цієї дати. Пізніше драматург згадував: «Пам’ятаю, якось — це було напередодні двадцятиліття Жовтня — мене запросив до себе Платон Михайлович Керженцев, що керував справами мистецтва, і запропонував написати п’єсу, в якій було б створено образ Володимира Ілліча Леніна. Я був ошелешений, вражений цією пропозицією, яка здалася мені спочатку, не приховаю, просто-таки фантастичною. Потім я довідався, що таку пропозицію одержали К. Треньов, М. Погодін, О. Толстой. Через якийсь час здійснилось чудо з чудес — на сцені зазвучав голос живого Леніна, мільйони глядачів побачили в ряді п’єс велику людину такою, якою вона була в дійсності. Це стало величезною подією не лише в житті театру, а й у житті мільйонів глядачів» («Вопросы литературы», 1966, № б, с. 91).

Як відомо, спочатку письменник не наважувався вводити у п’єсу ігровий образ Ілліча, плануючи тільки показати його у фіналі, без слів, але потім змінив свої наміри. У статті «Великий народний вождь» («Правда», 1939, 20 січня) він розповідав, що виявлене довір’я змусило його мислити й почувати по-новому. «Я розумів,— писав драматург,— що коли вдасться мені в двох сценах відобразити хоча дві-три риси Леніна, то це буде велике свято в моєму творчому житті». Вивчаючи матеріал, розмовляючи з людьми, що бачили Володимира Ілліча, драматург вирішив показати насамперед таку його органічну рису, як народність. «В історії людства ніхто з великих людей до Леніна не був таким воістину народним вождем, як він, не розумів так глибоко дум і прагнень трудового народу, як він».

Письменник стримано оцінював цю свою першу драматургічну спробу створити сценічний, зримий образ Ілліча, вважаючи роботу над п'єсою «Правда» лише підступом до цієї важливої теми. «П’єса моя дуже і дуже недосконала, і говорити про те, що в ній якоюсь мірою відображено образ Володимира Ілліча Леніна, було б наївністю з мого боку. Та я щасливий, що опинився в числі моїх друзів-письменників, які були першими на цьому шляху, яким було що писати, про що говорити, які першими дали якийсь матеріал для артистів».

На Україні першим показав «Правду» Харківський український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка (постановка М. Крушельниць-кого, художник В. Меллер, композитор Б. Крижанівський). Прем’єра вистави відбулася 4 листопада 1937 p., а вже наступного дня — 5 листопада п’єсу дивилися і глядачі Києва в театрі ім. Івана Франка (постановка Г. Юри, художник Г. Руді, композитор Н. Пруслін). Одночасно постановку «Правди» здійснив у Московському театрі Революції (нині театр ім. В. Маяковського) режисер М. Петров. З великою відповідальністю поставилися до свого завдання виконавці ролі Леніна — М. Кру-шельницький, А. Бучма, М. Штраух, які незмінно мали великий успіх.

Н. К. Крупська у статті «Про п’єси, присвячені Жовтню» («Правда», 1937, 13 грудня) відзначала чутливу реакцію глядачів на появу Володимира Ілліча на сцені. «Зараз показують на сценах п’єсу Корнійчука «Правда» і п’єсу Погодіна «Людина з рушницею»... В обох п’єсах