Драматичні твори

Терентій Йосипович. Змову, знову і знову... Сьогодні ще цілих шість попереду. І всі так не з руки живуть, такі кінці великі — кілометрів вісім доведеться проскочити. Ех, Аркадію Павловичу, у нашій справі добрі ноги — це.... це клад.

Аркадій. Я маю до вас серйозну справу, Терентію Йосиповичу.

Терентій Йосипович. Прошу, прошу!

Аркадій. Ви помічали, що останній час у нас в хірургічному відділенні смертність після операцій Кречета безперервно зростає?

Терентій Йосипович. Зростає?.. Ні, ні... не знаю, не помічав, не чув...

Аркадій. Скільки я вас не крию, товаришу Бублик, і скільки ви не даєте обіцянок брати активну участь у громадському житті лікарні — ніякого толку... Як ви можете не знати про цей факт?

Терентій Йосипович. Я... я... Як же, я завжди ходжу на ваші лекції. Я, здається, навіть щось чув, але що, що...

Аркадій. Ну, я так і знав, що чули. Про це всі знають. Сьогодні після двох операцій, які він зробив без дозволу рідних хворого, помер один видатний інженер.

Терентій Йосипович. Без дозволу?.. Ах, ах!

Аркадій. Ви розумієте, справа підсудна і скандал.

Терентій Йосипович. Підсудна... Скандал... Що ж робити? Треба рятувати Платона.

Аркадій. Одну хвилину. Тут група лікарів подала мені заяву, в якій констатує, що смертність дійсно збільшилась. Я вирішив Платона з завідування зняти і залишити поки що просто хірургом.

Терентій Йосипович. Ах, ах!... Казав я Платоші — не експериментуй, нехай там, в центрі, а тут можуть одразу пришити підсудне діло. Розрізав хворого, подивився — рак багато захопив, зашивай спокійно і скажи хворому: «Стан ваш такий, що оперувати не можна». От і все. Нехай поживе собі місяць-другий і помирає на здоров’ячко у себе дома. А він усе рискує, рискує, рискує... Ідеаліст! Правда?

Аркадій. Та ви, я бачу, зовсім у курсі справ. От вам теж треба підписати цю заяву. Ви — найстаріший серед 'лікарів,— треба, щоб було видно, як ви реагували...

Терентій Йосипович. Е... е... Ні, ні... Я підписати не можу, не моку, золотко! ’

Аркадій. Ви, золотко, не крутіть,— будьте хоч раз принщшіальні! Де ваша громадянська мужність? Це ж тільки на користь Платону і на користь лікарів. Ну, підпишіть, ви ж усе знаєте... Тут підписи ваших колег.

Терентій Йосипович. Ту... тут... ро... ро... (Махнув рукою.)

Аркадій. Що це ви заїкатись стали?

Терентій Йосипович. Ро... ро,.. розумієте ту... тут... справа серйозна.

Аркадій. Вірно, це не анекдоти з душком розказувати. Ви думаєте, я не знаю, хт@ їх розповсюджує?

Терентій Йосипович. Цікаво, хто ж? Я дуже люблю послухати хороший анекдот.