Читаем Феєрія для іншого разу полностью

Архангели вас бачать… стенають плечима… у них крила опускаються… У молитві прощення все прощається… вас знов пробачити?.. Та я вже все стер із пам'яті! Тоді докиньте лепту! І то добрячу!.. а там побачимо! Я уявляю, я забігаю наперед, скажімо, якщо я не помру тут у в'язниці… це буде надзвичайний фарт з моїм гнилим здоров'ям… виходжу на свободу… і до вас!.. перший же візит!.. ваша усмішка!.. і що ж ви робите? на канапі корчитесь зі зміху, вчепившись у Феєрією!.. видираючи сторінки!.. дуріючи від задоволення, перекидаєтеся, аж задихаєтеся…

— Рятуйте! Рятуйте!

Я залишаю вас із вашим нападом… харчанням… плазуванням… Дарма!.. Біжу до іншого… Чарівного створіння, рум'янця «жовтого карлика», наприклад, свого убивці-з-автоматом-під-дверима…

Одне лише запитання.

— Ну що, знайшов, де сквер Жюно, малюче? брехло!

І по пиці!

Уся розмова.

Я виношую плани, це для підтримки духу, але якщо геть осліпну, тоді звиняйте! Зашморгнуся і повисну! Так і знайте! Розплющу очі в іншім світі, але фатально знову вас побачу, як метушливо сповнюючи мрії, ви приторговуєте лютнями, ореолами! невинністю Серафимів! Терезонькою з Лізьє й гарненькою Оділь!.. зиск з усього!.. нічо' святого!.. усе на продаж! Молочний шлях! Пон-Неф!.. монастир Сесилії!.. бали і раути на білих хмаринках! ніжних хлопчиків-церковних хористів — на лотерею… гуртовий розпродаж часо-простору суперштейнових вигинів!.. Чимало трапилось трафунків, чимало дивних вод спливло попід мостами і патлатих риб!.. Від Муліно аж до Раппе[103]!.. і довгих!.. дам книжку почитати!.. ви або кешем банкнотнете, або вам буде не до сміху!.. Я вже розповідав про свої очі… сутінки… цвіль… самотиння… півголод… куди дивиться Червоний Хрест?.. такий старий, як я?.. Ти ба, він ще й питає?.. Червоний Хрест частує чаєм!.. Гарден партіз на Лонґ-Айленді!.. Де справедливість?.. А як же справжні страдники?.. от я — стражденний мордуванець! офтальміт! а я працюю!.. ретиніт!.. пелагра атакує очі… не тільки лікті й дупу!.. хвороба тюрем, розумію, але у мене ще з Африки!.. Як там потерпав!.. три кон'юнктивіти в Камеруні! Бікобімбо, Ріо-Крібі, поцікавтесь! місцинки дуже милі! тут сліпну від сліпання, а там сліпнув від сонця.

— Ох, і набрид! кінчаймо з ним! наслухались! під плиту мармуру! Замурувати!

— Осягаю вас! Нехай! Прозекторуйте! Вік! Запеклість! Особистість! усе є! Розтин? Браво! і моя неврома! Слава Дюпюїтрену[104]! Ах, і війни! І ваша підлість!

Доказ: роздають мій спадок!.. Ідіть лишень до палацу й запитайте такі собі «листи»… «Поза законом вважається померлим»… у «Великому реєстрі»… «Засуджений на все!» більш за все! Феміда кривосуду не цурається!

— На шматки його! Банки! формол!

Ви мною гидуєте? а мені дарма! Волаю! Валую!

— А амебна дезинтерія? У мене й це є! Ось послухайте! уявіть собі, надивися країв! не раз за прапором Франції ішов! до чорта! Ах, три кольори, любко! За мною! За мною! Епопея? Поразка? Байдуже! Синє! Біле! Червоне! все! я всюди високо їх ніс! і в миті слави! і не дуже слави! я огортався поразками! у прапора є складки, але моє сумління їх не має! Виходь із шерегу, хто корчить міну?.. де я тільки не ніс своєї віри? мої тілеса?.. дипломи?.. Щирість, приязнь! Збадьорись! Бардак!.. І регіт наостанок!.. поранення і нагороду я мав раніше від Петена, то ж ідіть до дупи!

— Проштрикнути його невідкладно! четвертувати!

— А як же моя пенсія? направляю до вас магістра Катлакомба, виконавця ув'язнень!.. побачите, що в нього за пика!.. як матимете з ним до діла, то завиєте, як з десяти камер!.. Слово Вельзевула!.. бо як здушити крики з тридцятої!.. з сорок восьмої!.. з сімдесят третьої!.. які мене дійняли!.. теж головою битиметеся!.. і знову! і грюк! аж стіни задрижать!.. і сходи захитаються!.. і не на день чи два!.. а на століття!.. за все зло, котрого ви мені завдали!.. та може, коли ви купите Феєрію, я замовлю бісові словечко… він вам скоротить термін головобиття об мури на двадцять років чи на п'ятдесят!.. Поміркуйте!..

— Ти ба, цей покруч з нас кепкує! фанфарон! роззява! йолоп! не треба було туди пхатись! про що він думав тоді, у чотирнадцятому? наївнячисько! ніхто його не силував іти в герої! глянув би напроти!.. до ворога, і гоп! все здати! усе фріцам! усе, що мав! зброю! плюмаж! каску! і що? нічого не придумав?.. або піти у дезертири!.. один хороший вчинок тягне за собою наступний… повернутися до природного життя, бефштексити двох-трьох кокоток… було ж обдарування, баньки, нем'який кулак, міг заспівати… десятка жир!.. Господи, в наш час!.. Маєток з вежами в Солоні! Амазонки, а які хутра!.. два особисті гелікоптери!..

Перейти на страницу:

Похожие книги

Раковый корпус
Раковый корпус

В третьем томе 30-томного Собрания сочинений печатается повесть «Раковый корпус». Сосланный «навечно» в казахский аул после отбытия 8-летнего заключения, больной раком Солженицын получает разрешение пройти курс лечения в онкологическом диспансере Ташкента. Там, летом 1954 года, и задумана повесть. Замысел лежал без движения почти 10 лет. Начав писать в 1963 году, автор вплотную работал над повестью с осени 1965 до осени 1967 года. Попытки «Нового мира» Твардовского напечатать «Раковый корпус» были твердо пресечены властями, но текст распространился в Самиздате и в 1968 году был опубликован по-русски за границей. Переведен практически на все европейские языки и на ряд азиатских. На родине впервые напечатан в 1990.В основе повести – личный опыт и наблюдения автора. Больные «ракового корпуса» – люди со всех концов огромной страны, изо всех социальных слоев. Читатель становится свидетелем борения с болезнью, попыток осмысления жизни и смерти; с волнением следит за робкой сменой общественной обстановки после смерти Сталина, когда страна будто начала обретать сознание после страшной болезни. В героях повести, населяющих одну больничную палату, воплощены боль и надежды России.

Александр Исаевич Солженицын

Проза / Классическая проза / Классическая проза ХX века