Феєрія для іншого разу

— Ходи, Лілі! ходи поглянь із цього балкона!..

Наш балкон на вулицю Берти… і вулицю Сент-Елетер… вулицю Барб… вся бруківка сяяла, виблискувала від неба… сказати б насичено нарцисово-жовтим лиском! уявляєте собі ті місця?.. наше помешкання, як той ліхтар… один балкон на вулицю Берти, інший на Брюана, на дорогу до Сакре-Кер… шлях паломників… йдете вдовж муру Міє, бузкового саду… феєрія барв літа… цвітіння квітів, агов, поети!.. тепер приском сипле! сліпучі сині ручаї!.. зелень аж відсвічує, буквально! ефекти неба… ефекти розплавленої сірки… хмарами!.. зливами!.. А ще Нонозове дерево, величезне дерево[156]…

і завулок Туманів… Нонозове дерево, з ним усе просто, крона не пропускає жодного променя сонця! уявляєте крону!.. Під такою нічого не посадиш!.. А крім Нонозового саду помилуйтеся садом Синьої Бороди! а ще й іншими зеленими закутками, добре доглянутими… я вам змальовую, що видно з наших вікон… такий собі ескіз художника… тисячі й тисячі квітів, таких іскристих!.. такими полум'яними барвами!.. он де під сліпучим небом сяйво ширше!.. ширше!.. я сам на очі не дуже чутливий, але тут зачудовуюсь!.. ця зелень б’є по сітківці!.. вирячуюсь… кажу Лілі: «Хочу все бачити!..» а тут вррр! вррр!.. знову летючі страхіття!.. випурхують з низини… розкидають вогняні конфетті… залпами!.. лишають після себе… південь… північ!.. вилітають з низини!.. захмарна карусель!.. злітаються якраз над нашим дахом!.. забризкують нас!.. безліччю конфеті!.. безліччю іскорок!.. жахна картина!

— Назад, Лілі! Назад!