Читаем Феєрія для іншого разу полностью

Три кроки разом з нею, назад!.. конфеті тріскотять… незвичайні конфеті!.. підлога гикає, стовбурчиться… літак з ревом виринає з провалля Маркаде… летить назад, напрямок на північ!.. між Сакре-Кер і дзвіницею… З дзвіниці брум! урочиста меса!.. як на похорон архієпископа!.. брум!.. сьогодні ховаємо всіх! брум!.. ще два літаки виринають з Коленкурської впадини!.. скинули бомбу! дві! три!.. ті спалахують і розлітаються!.. бризками брррумм! ви знаєте!.. зливою шрапнелів… ескадри летять до Лондона… дім хитається і дрижить… від поштовхів із земних глибин… Фурш маю на увазі, розумієте, де це?.. геодезична точка!.. камера резонансу це площа Пекер!.. там зосереджуються всі бруми!.. і відлунюють гонгом у хмарах!.. із впадини в долині!.. літаки, як я казав, пролітають, мов кажани, іще блідіші!.. блідіші!.. за кожним женуться п'ятнадцять-двадцять променів, не відстають… а ще й серпантини й світні кулі зигзагами!.. полюють одні на одних!.. вище!.. вище!.. курс на північ!.. ви б сказали, мов сто оскаженілих моторів! дім дрижить!.. ходить ходором… Гірка — мов кратер бурхливого вулкану! і не скажеш, що не красиво… ні!.. навіть я, геть далекий від живопису, а приголомшений барвами!.. кажу собі: яка велич!.. такого не часто побачиш!.. кажу собі: який шал! і скільки витрат!.. не забуваю, скільки все це варте… не раз бачив феєрверки з Нового мосту! чув ревище юрби! юрба й тепер ревіла б!.. юрби! аби мали силу! але вони в метро, всі юрби!.. якщо будинки заваляться, то юрби правильно сховалися! завмерли у водостоках! я б і сам туди подався, якби, як вам відомо, не моя «німецька колаборацька» репутація смертника!.. можуть у метро полінчувати, якщо надибають!.. та і як зійти, коли сходи трусить! і зигзагами водить!.. запізно!.. бомбиться з-під нас і аж до Шапельських воріт!.. цілять у залізничні станції Шапель і Батіньоль!.. замахнулися!.. підіть походіть там, вас ураз покришить… на перший погляд, їх навмання кидають, оті бомби, міни, гранати!.. але це не так!.. підхід стратегічний! від А до Я!.. спочатку довкола Батіньоля!.. Мені Шармуаз казав: він знає таємницю їхніх замірів… вони б'ють у «ціль» лише насамкінець!.. спочатку все довкола має запалати, отож, ураховуючи, де ми є, ще можна трохи посміятися… вітряки зникають у полум'ї… червоному… жовтому… аж до хмар!.. чотири!.. п'ять! шість вітряків!.. усі садки навколо порудіють!.. І Синьої Бороди теж!.. усі гортензії на попіл! уже!.. дерева тріщать у вогні… а соловейко?.. там був соловейко!.. побачимо згодом!.. побачимо… а тим часом сипле й сипле! вам не уявити, як у повітрі ревуть п'ятдесят двигунів!.. п'ятдесят?.. сто!.. у нарцисово-жовтому світлі!.. даруйте!.. шалене ревище! стогін! свист!.. у повітрі все тремтить! гикає!.. будинок дрижить! рипить! Я повторююся? але небеса теж повторюються!.. стіни стираються на порох! і що?.. ескадри драконів стрічаються, зринають з боку Батіньоля, стрімко підносяться до Фурша! стрілою!.. стрімкою!.. акробатично!.. скидають ґрона бомб і зникають! боягузи! страхопуди! свинтуси! тікають на північ!.. тіні будинків женуться за ними! видовжуються!.. височіють!.. ще вище!.. вище хмар! оце враження!.. таке варто побачити!.. промені ППО схрещуються й нишпорять зенітами!.. списи ста прожекторів! неоціненне видовище, якби отак на свято! потім тріщать ланцюжки вогників!.. ланцюжки у формі О… U… S… з усіх горизонтів півночі… півдня!.. грандіозний феєрверк, от як усе сприймається чуттями!.. але зі смертельним мелінітом!.. нехай заберуть звідти мелініт! хай йому всячина!.. Брррум! в одного вцілили! у повітрі! в небі! метелик палає і падає! смолоскипом!.. синім!.. обертається… все окружжя обрію пломеніє від вибухів! північ, а тепер достоту схід… я лише простий свідок видовища… літаки, власне, випурхують із заходу… зі сходу!.. нова траєкторія! лету жаринок і куль!.. куль-світлячків! двадцяти кольорів!.. женуться за літаками! не відстають! не лише кулі! електричні прожектори! гострими білими списами світла!.. літаки вже мов привиди! надпрозорі!.. таке враження!.. справді! проштрикнуті білим! хто там був, то бачив, як і я!.. крила проштрикнуто і фюзеляж!.. і залпи віялом довкола!.. ого, іще одному дісталося! дзень! вибухає червоним! і летить додолу просто на Сент-Уен! цей у метелика не грався! не встиг покружляти! у червоних язиках, бабах! на будинки! і відразу гейзер! синій! зелений!.. а за ним циклон гармат… шаленіють десять! сто батарей! щосили! з розмахом! кажу знову: незабутнє враження! Пліній чи не Пліній! Фердінан! Кліші! це треба побачити! Та знайдеться пів сотні нечемних, сто тисяч нечемних, хто скаже протилежне, але то будуть нікчеми, невігласи, не зачудовані, от і все! От по цьому й видно людину, її вдачу, здібності, вроджену здатність до розваг… відбитки світла із заводів, вогні, що сходять над Сент-Уеном… і атмосферні міражі, неначе сад Синьої Бороди, що під нами, підноситься на Небеса!.. це все тільки враження, я не хиблю!.. хмарна рефракція!.. оптичне явище!.. так! явище!.. наголошую!.. на всьому мушу вам наголошувати!.. сад Синьої Бороди підноситься на Небеса… Брррум!.. Перекидається, мов млинець! перекидом! цикламени! герань! троянди! і купа інших квітів інших кольорів!..

Перейти на страницу:

Похожие книги

Раковый корпус
Раковый корпус

В третьем томе 30-томного Собрания сочинений печатается повесть «Раковый корпус». Сосланный «навечно» в казахский аул после отбытия 8-летнего заключения, больной раком Солженицын получает разрешение пройти курс лечения в онкологическом диспансере Ташкента. Там, летом 1954 года, и задумана повесть. Замысел лежал без движения почти 10 лет. Начав писать в 1963 году, автор вплотную работал над повестью с осени 1965 до осени 1967 года. Попытки «Нового мира» Твардовского напечатать «Раковый корпус» были твердо пресечены властями, но текст распространился в Самиздате и в 1968 году был опубликован по-русски за границей. Переведен практически на все европейские языки и на ряд азиатских. На родине впервые напечатан в 1990.В основе повести – личный опыт и наблюдения автора. Больные «ракового корпуса» – люди со всех концов огромной страны, изо всех социальных слоев. Читатель становится свидетелем борения с болезнью, попыток осмысления жизни и смерти; с волнением следит за робкой сменой общественной обстановки после смерти Сталина, когда страна будто начала обретать сознание после страшной болезни. В героях повести, населяющих одну больничную палату, воплощены боль и надежды России.

Александр Исаевич Солженицын

Проза / Классическая проза / Классическая проза ХX века