Ніби якийсь злий чар, що сковував йому уста дедалі дужче (останніми днями - настільки, що і я вже важилась розтулять писка в громадських місцях із своєю українською, - як в 1970-ті!) - розвіявся, розточився!… Те саме “Сільпо”, яке в суботу напружено мовчало, коли по ньому гасали з водкою півтора десятка розчервонілих “отморозков” (один пройшов повз - війнуло, як от чорного підлітка на вулиці Sommerville у 1994-му), - і всі продавці й охоронці ховали очі й уникали розмов (я: “що це у вас тут стільки хлопців водку скуповують?” - продачиня, нерадо: “Та… до виборів готовляться… агресію накачують…”, - і замовкла: попередили їх? - принаймні охоронці на очах у мене проводили їх, із пляшками й пивними банками, поза чергами, через загородні бар'єрчики - з другого боку кас), - те саме “Сільпо”, здоровенна кошара, тепер гуде звичайним веселим вуликом знову відтерпла до стану вчутності і юрбі українська мова (значить, мовчали україномовні! - як і я, чуючись на “окупованій”!), - і, о Боже, які ж всі до себе привітні та люб'язні, як наввипередки поступаються одне одному візочками, та вибачаються, сміються в чергах (на пошті), та люблять одне одного!…
Побачили, як «нас багато, і нас не подолати»?…
Перед тим - тільки покрадьки (тітка до дівки в помаранчевій спідниці, мало не на вухо: «Я тоже за Ющенко!»). Може, найвільніші виявились селяни:
– Почім ваша курка?
– 27.
– Е, дорого…
– А за кого ви голосувать будете?
– За Ющенка.
– Оддам за 17. (П. розказав у неділю - його мати [чула] на базарі).
– А Василь уже сало запакував, та як почув, що той буде за Януковича, вчепився і кричить: не продам! - оддавай назад! Так і не оддав…
Ну, і діти:
– У нас в классе только один Егор за Януковича, а Мишка за Мороза, - а все остальные
Десь усім класом того одного, хто «за Януковича», - побили. Ось так і Піховшеки з Кисельовими з охороною їздять. І М. (сусід мій) занишк… Зате яка несподівана хвиля сусідської любови-солідарности по всьому під'їзду! «Я вас всєгда буду зашищать», - обіцяє сусід («строїтєль»), хоч я його ні про що таке не просила… - «А я думаю, кто же ето так бистро бєжит - молодая, інтересная…», - сокоче бабця з третього поверху, з якою, крім «Здрастє!», за 10 років ні словом не перекинулись… Ось це і є - we are the people [
Харашо все-таки…
«Доню, - каже старушка, що торгує з асфальту пучечком цибулі, до двірнички, яка за розпорядженням ЖЕКу здирає жовтогарячі ленточки, - подивися, он же ж і листя таке саме… А він же (ВАЮ) за нас усіх пострадав»…
І все, паиани, - можете сюди ще 5 армій своїх «технологів» нагнати, - це вже міф, а міф - не скасовується вольовим указом. Крапка.
10 листопада 2004
Не витримала - і розридалася: прочитавши в Інтернеті «київську марсельєзу» (після всіх щасливих криків: «Перемога!» - о Боже, яка перемога, цу-цу, дурні, схаменіться! - після всіх освідчень на кшталт «читаю, і плачу, о люди, я вас усіх люблю!») - «Ти сказала мне: «Здравствуй, милый», - вся в оранжевое одета». Отут нарешті пробило - і розридалася, і не могла спинитись.
Р.:
Ти чого?Я
(втираючи сльози): Жалко…Р.:
Кого?Я:
Людей…Тому що історія наша суне - кругами, блін, кругами. Тому що насправді 1-й тур Ющенко програв - і фатально: ми ніколи вже не дізнаємось, як насправді проголосувала українська нація 31-го жовтня. Скільки голосів було віддано за Ю. - 48% чи 51% (2? 3?5? 7%?). Ніколи, все.
(
Тому що не було ніякого контролю «НУ» на дільницях - і виграли там, де
Обіцяний «паралельний підрахунок» провалився з тріском.
О, яка ж народна підтримка (армія!!! всенародна!) була у Петлюри! - а «проводирі» тимчасом у Києві так само «бавилися в демократію», як ці нині - на 5 каналі, де товстий біленький школярик з надутими щічками преповажно пересипається пісочком (хвацько перебиваючи «своїх» і, як чемний хлопчик, поштиво вислуховуючи «чужого дядю»), бо з ним підписали угоду про інформаційне «невтручання засновника»… Демократи, мля! «І от якомусь гімназистику»…
Ідіоти, ідіоти… Як же легко тепер, при розумній організації і чіткій роботі, врятувати націю! Як - якими голосами! - вона волає про рятунок (як той хлопець, що писав на «УП» великими літерами: «Боже! Я буду хорошим! Я брошу курить! Я заведу семью! Я буду каждое воскресенье ходить в церковь й отдавать церкви 1/10 своих доходові Боже!!!» - або той, що сьогодні волав: Ура! Ура! Я проиграл бутьшку Неппеку! - бо він поставив на Януковича, знаючи за собою звичку програвати в тоталізаторі, отже, приносити нещастя тим, на кого поставив, - і тепер ставить знову, в 2-му турі, і йде записуватися спостерігачем у штаб Ющенка, - а що він ще може вдіяти?…) От од такого - плакати хочеться…