ЛІРНИКОВІ ДУМИ

А тим часом бог приходить
Під тecoвi брами,
Входить в місто, а у місті
Аж кишить жидами.

I став господь їм казати,
Щоби Bipy мали,
Щоб на нашу святу Bipy
Bci поприставали.

Лиш «жид жидом», як той каже:
Віри не зміняє
Та ще й кпитися, поганий,
3 господа гадає.

Ніяково й говорити,
Що вони зробили:
Взяли товстую жидівку,
Коритом накрили.

I приводять Христа-бога,
Просять угадати,
Що б за диво під коритом
Мало в них лежати.

А господь подумав трохи,
Так coбi нібито,
Далі сміло жидам каже:
«Свиня під коритом!»

Жидова зареготіла,
Вдруг корито зняла,
Аж з-під нього не жидівка,
А свиня устала.

I бог вийшов з Русалими,
Вийшов, іде к морю,
К далекому іде морю,
На високу гору.

XXVI

А жидова, як те море,
Боввани збиває,
Лиш погляне на корито -
Пейси обриває.

Прийшов рабин їх Кайяфа, [23]
I той зламав руки:
«Ловіть Христа! Беріть Христа
На cтрашнії муки!»

I гадають вони думу,
Як його зловити.
Аж являється Іуда
I став говорити:

«Я вci сховки його знаю,
Не журіться, люди,
I продам його на муки,
Тілько плата буде!»

«Якої ж ти хочеш плати?» -
Стали вci питати
I зачали у Іуди [24]
Христа торгувати.

I на тридцять рублів рівно
Ціну тую збили,
I прокляті проклятому
Сріблом відлічили.

І нечистий злую душу
Ніби маслом маже,
І згорнув Іуда гроші
І рабину каже:

«В четвер, рівно вопівночі,
Будьте ви готові,
А тим часом, добрі люди,
Будьте ми здорові!»

XXVII

Матір божа тогді спала
На горі Оливній,
І над нею сни снувались
І страшні, і дивні.

І прийшов до неї господь,
Став її питати:
«Ой чи спиш ти, чи ти чуєш,
Рідна моя мати?»

«Ой, спала я, милий сину,
Спала, та збудилась,
І о тобі, все о тобі
Річ страшная снилась.

Виділа я, що ти, сину,
У саду молився,
Що опівночі з жидами
Іуда явився.

І зв’язали тобі, сину,
Пречистії руки
І повели до Кайяфи
На страшнії муки.

Тебе збили, ісплювали,
К стовпу прикували
І вінок терновий сплели
І коронували.

І із голови твоєї
Страшно кров спливала,
І плоть твоя пресвятая,
Як кора, спадала.

А потому, на Голгофі, [25]
До хреста прибили
І ребро твоє святеє
Копієм пробили...»

«Все те правда, - господь каже, -
Все те живо буде:
Все те маю я терпіти
За мир і за люди!»

XXVІІІ