ЛІРНИКОВІ ДУМИ

Вбогий вийшов, а багатий
В опівнічку саму
Серед поля убогого
Викопує яму.

І садовить у ту яму

Дитя своє враже,
І соломою вкриває,
І до него каже:

«Гляди ж,- каже,- як спитаю,

Чиє сеє поле,
То ти крикни: «Твоє власне,
А бідного голе».

А убогий і не знає.

Рано поставали,
Позбирали всю громаду,
Коло поля стали.

І багатий ізняв шапку

І зачав питати:
«Скажи, боже, хто тут сіяв,
Вбогий чи багатий?»

«Ні, не вбогий, а багатий!» -

Голос одвічає,
А тим часом з-меж народу
Господь виступає.

Виступає й багачеві

Став він говорити:
«З сего часу син твій буде
Вічне землю рити».

І сказав усе народу,

Да і віддалився...
А народ поглянув в яму -
В ямі кріт лиш рився.

XVІI

Вгамувалися багаті
І не обдирали.
Лиш не сим, то другим люде
Бога прогнівляли.

Було святенько, неділя,

Дзвони задзвонили,
І до церкви на молитву
Каждого будили.

Добрі люде позбуджались,

Як годиться, вмились,
Надягнули, хто що має,
Богу помолились.

І на утрені стояли

В церковці святії!
Но не так-то воно було
В їдній хаті злії.

І там, правда, позбуджались

Да роботу мають:
Їдні - закришку щипають,
Ті - дрова рубають.

Господиня їсти варить,

А господар хати...
Ще до служби пообідав
І пішов орати.

І оре він серед поля,

На воли гукає,
Аж Христос іде до него,
Йому розважає:

«Що ти робиш, чоловіче?

Неділенька! Свято!»
«Таких свят,- плугатар каже,
Єсть в року багато!»

І скарав його син божий

Карою своєю:
Плуг, плугатар і погонич
Щезли під землею.

XVІІІ

І приходить бог до церкви,
Став людей збирати.
І у церкві на амбоні
Людям став казати:

«Я, Ісус Христос, син божий,

Кажу, щоб ви знали,
Щоб ви день недільний чтили,
Свята шанували.

Щоби в свято не рубали,

В полі не орали
І коріння в огородах
Своїх не копали.

Щоб коріння не копали

Старії й малії,
Щоб зарання всі стояли
В церковці святії.

Бо я дав вам для роботи

Шість днів на неділю,
А седьмий день для покою
Й найменшому зіллю.

Да ще кажу, щоб всі люде

Милосердя мали,
Калік, старців не гнушались,
Сиріт пригортали.

Щоби старших шанували,

Отця-неньку чтили
І, що я лиш вам говорю,
Теє все чинили.

І як будете, всі люде,

Теє все чинити,
Добре буде вам і дітям
В божім світі жити.

XIX