ЛІРНИКОВІ ДУМИ

Як не будете чинити
Того, що я кажу,
Тяжко буду вас карати,
Тяжко вас накажу.

Пущу голод, стануть люде
3 голоду вмлівати.
Пущу помір, зачнуть люде
Мором умирати.

Будуть війни меж царями,
Межи королями,
Буде бійка, буде лихо
Межи всіма вами.

Син на батька, доч на неньку
Стануть підійматись.
Як вода,- крівля по світі
Буде розливатись.

І тогді зачнете, люде,
Мене пізнавати.
А як ні,- то я ще тяжче
Стану вас карати.

Стануть громи сильні бити,
І небо блищати,
І град стане зілля ваші
В нивах побивати.

Злетять птахи - птахи злії -
І будуть літати.
І, літаючи, живих вас
Будуть заїдати.

Щоби, люде, гнів мій знали,
А все розум майте
І мене до того гніву
Недопроваджайте.

Бути свідками неправди
Тяжко стережіться,
Людям кривди не робіте,
Мною не кленіться».

XX

Служба божая кінчилась,
Дзвони залилися,
Люде помолились богу
Да і розійшлися!

Розійшлися і зачали
За обід сідати,
Аж приходить і спаситель
До їдної хати.

І приходить з Петром-Павлом;
Просять його сісти.
Просять його за стіл сісти,
З ними разом їсти.

Сіли вони кінець стола.
Борщ на стіл подали,
Стали їсти всі, і гості
Кілька ложок взяли.

За борщем подали кашу
Да й перепрошають,
Що на стіл подати більше
Нічого не мають.

А бог глянув на полицю:
«Що ж там на полиці?
Вареники, либонь,- каже,-
Або варениці».

«Де там вони узялися? -
Жінка говорила.-
То я вчора півмакітри
Черепах зловила...»

«Нехай будуть черепахи!
Нічого діяти!» -
І з сим словом поклонився
Да й пішов із хати.

Жінці стидно чогось стало,
Беруть її страхи...
Глянь в макітру, а в макітрі
Справді черепахи.

XXI

Осінь була й проминула,
Сніжки припадали,
І по селах, як звичайне,
Весілля настали.

Хлопці швендяли усюди,
Сватались, женились.
І дівчата коло хлопців
Вились, чепурились.

І багато через зиму
Дівчат зав'язалось.
Много й хлопців-вітрогонів
Захазяйнувалось.

Но їдно лиш серед зими
По року новому
Було славнее весілля
У селі їдному.

Чого думка лиш бажала -
Все спекли, зварили.
І на вечір на багатий [22]
Христа запросили.

Сидять гості і балюють
(Було їх немало).
Стали їсти, стали пити,
Вина недостало.

І казав господь принести
Води із керниці.
І побігли за водою
Жваві молодиці.

І принесли, виливають...
Аж тут диво сталось -
Зо всіх відер, кілько було,
Вино виливалось.

Аж тогді по правді гості
Всі забалювали.
І той вечір усі люде
Багатим назвали.

XXIІ