ЛІРНИКОВІ ДУМИ

Загатив бог стави всюди,
Став і гадь збирати,
Став збирати, замовляти
І в мішок складати.

І зібрав він всі гадюки,

Які тілько були.
Петро [20] з Павлом [21] приступили, Кінці зашморгнули.

І бог вибрав чоловіка,

Посилає в гори
І мішок той з гори каже
Кинути у море.

«Не розв'язуй лиш, небоже!-

Господь йому каже,-
А то горе тому буде,
Хто його розв'яже ...»

І узяв він мішок з гаддю,

Йде і розважає:
«Що ж то мені подивитись,
Хто теє пізнає? ..»

І зайшов він меж горами

Під їден місточок,
Оглянувся, і нагнувся,
І гризе шнурочок.

Пук шнурочок! а із міха

Як підуть гадюки!
І чоловік тілько ахнув
І заломив руки.

Аж надходить тут і господь

І зачав казати:
«Хто розсипав ті гадюки,
Мусить позбирати».

І крилами стали руки,

Рогом ніс облився
І з цікавого сіроми
Бусель ізробився!

XI

Ізробився з него бусель,
Да все розум має,
І чи добрі, чи злі люде -
Добре розважає.

І подякувати вміє,

Да й наробить горя.
Раз весною прилетіли
Буслі із-за моря.

Прилетіли і літали,

Місця добирали
І на клунях двох сусідів
Гнізда збудували.

Їден добре прийняв гостей,

Нічого казати.
В него любенько ходили
Буслі коло хати.

А у другого всі діти

З клуні не злізали,
Горобців в гнізді шукали,
Яйця зачіпали.

І найшов сердитий бусель

До гороху стежку.
В темну нічку приніс з поля
3 вогнем головешку.

І до рання, ще до світа,

Все вогнем там сіло.
А у доброго сусіда
Було інше діло.

Там в ту пору приніс бусель

Калиточку злота!
От така-то, добрі люде,
З буслями робота!

XII

А тим часом люде стали
Штуків добирати
І усюди коло ставу
Млини будувати.

І на диво збудували!

Воду лиш пускають-
Вода б'ється об колеса,
Колеса кружляють.

І зубами веретено

Колесо хватає,
Веретено, як на жорнах,
Камінь обертає.

А на верха й кіш готовий.

Хлопче, не журися,
Тілько всипав - склади руки
Та муки дивися.

Вода скрупить, вода змеле,

Вода зшеретує.
Сходьтесь, люде, і меліте,
Вода не коштує!

Так воно-то, люде добрі,

Та не так ведеться,
І за мірою і грішми
Мельник всюди пнеться.

Да тепер іще нічого,

Хоть мірчук збирають,
Але видно, що ще трохи
Бога в серці мають.

А спочатку ... не дай боже,

Як вони збирали -
Не десяту, як ведеться,
А четверту брали.

XIІІ