ЛІРНИКОВІ ДУМИ

Серед поля на степові
Пастухи стояли
І у буді в опівночі
Думоньку гадали.

Вдруг зірниця загорілась,

Світить дуже ясно,
Над шопою заблищалось.
Ніби сонце красно.

Вийшли з буди і зачали

Диво розглядати,
Аж злітає ангел з неба
І зачав казати.

Що в вертепі бог родився,

З діви воплотився,
Як дитина, пеленами
Бідно уповився.

І зачали пастухи ті

Думоньку гадати,
Як тут богу поклонитись
І чим дарувати? ..

І вибрали ягня гарне,

Щиро помолились
І приходять до вертепу,
Богу поклонились.

Поклонились вони богу,

Подарунок дали
І з душею, щирим серцем
Богові сказали:

«Прийми, боже неба, землю!

Нашу, чисту віру.
Нехай тобі наша віра
Буде за офіру!»

V

А тим часом зоря ясна,
Ясная приміта,
Була видна і в Персиді, [17]
Аж на кінці світа.

І в Персиді на пораду

Три царі зібралось
І зачали мудрувати,
Що на світі сталось.

Мудрували і гадали,

І на тім в них стало,
Що такий цар народився,
Як ще не бувало.

І взяли вони ливану,

Золота й кадила,
І пішли собі в дорогу,
Як зоря водила.

І приходять до вертепа,

Бога увидали,
Поклонилися низенько
І дари давали.

І їден дав йому смирну,

І став говорити:
«Жичу тобі, новий царю,
У розкошах жити!»

Другий золотом дарує

І зачав казати:
«Жичу тобі, новий царю,
Щоби-сь був багатий!..»

Третій богу, як дитині,

Свій ливан приносить
І у бога йому сили
І здоровля просить.

І віддали свої дари,

Ще раз поклонились
І веселі у Перейду
Знову возвратились.

VI

Ой, на річці, на Ордані,
Тече вода гожа,
І приходить над ту річку
З сином матір божа.

І ангели прилетіли,

Свічі засвітили,
Засвітили свої свіч і,
Воду освятили.

І святая, й поміщная

Ордань ціла стала.
І в Ордані матір божа
Сина іскупала.

Іскупала, як дитину,

В пелюшки- повила
І у яслах, у вертепі,
Спати положила.

І колише мати сина,

І сама дрімає,
Аж до неї тихо з неба
Ангел прилітає.

«Годі, мати,- став казати,-

Сина колисати,
Казав Ірод [18] малі діти
Скрізь позабивати.

Біжи, мати, до Єгипту,

Ховай свого сина,
Доки Іроду не прийде
Смертная година ...»

Мати з сином на осляті

В Єгипет ступає,
Ірод слуги свої злії
Всюди розсилає.

Слуги ходять і убити

Господа шукають.
І, як воду, кров невинну
Всюди проливають.

VII