Медея

МЕДЕЯ: Я була підлою, правда? Як ти мусів мене зневажати і ненавидіти, всією душею. Після того мені нічого не можна було від тебе чекати, окрім холодного пустого погляду. І все таки я тебе сердечно просила, щоб ти мене взяв з собою. Хоч він був чарівний, мій пастух з Наксосу, аджеж так, Ясоне? Він був молодий і любив мене. Він любив мене.

ЯСОН: Чому ти тоді йому не звеліла мене вбити? Тепер би я спав спокійно, далеко-далеко від тебе. Я б тоді закінчився.

МЕДЕЯ: Я не могла цього зробити. Я мусіла наново хапатися за твою ненависть, іти з тобою однією дорогою. Віриш мені, що я тоді себе тисячу разів більше ненавиділа, ніж тебе? Я ревіла, сидячи одиноко перед своїм люстром, я роздряпувала собі обличчя, бо я була сука, що слідує за своєю старою хіттю. Звірі принаймні хоч забувають і залишають один одного, коли відмирає хіть. Я знаю тебе, бабський герою. Я, я тебе вже зважила. І все ж таки я ще й досі тут, біля тебе!

ЯСОН: Можливо, ти занадто поспішно вбила свого пастуха,

МЕДЕЯ (кинула йому в обличчя): Я все випробувала, Ясоне, хіба ти не помітив? Від того часу я ще ходила з іншими. Але даремно. Не могла.

(Павза. Враз тихо Ясон)

ЯСОН: Бідна Медеє!

МЕДЕЯ (злісно випрямилася перед ним): Я забороняю тобі висловлювати співчуття.

ЯСОН: Але ти дозволяєш мені зневажати тебе? Бідна Медеє, що ніколи не проб’єшся крізь саму себе, бідна Медеє, що для світу лишаєшся назавжди лише Медеєю. Забороняй мені висловлювати співчуття. Ніхто тобі не висловить співчуття. Я також ні, навіть якби лише сьогодні розповіли мені про твою долю. Ясон судить про тебе — як і всі інші мужчини. Твої діла твердо пам’ятатимуть усі часи, Медея — всупереч усьому — чарівне ім’я, але ти одна носитимеш його на цьому світі. Бо ніхто не дасть другого імена Медеї. Ніколи матері не даватимуть цього ім’я своїм дітям. До кінця всіх часів ти будеш сама, така одинока, як у цю хвилину.

МЕДЕЯ: І добре, що так,

ЯСОН: І добре, що так. Ставай на диби, стискуй кулаки, плюй, тупай ногами… Що більше тебе ненавидиш і засуджуєш, то краще ти себе почуваєш. Що більше коло стелеться навкруги тебе, то самотніша ти, що більше горе поглиблює твою ненависть, то щасливіша ти. Але сьогоднішнього вечора ти не одинока, Я, що найбільше потерпів від тебе, якого ти вибрала, щоб знищити, я співчуваю тобі.

МЕДЕЯ: Ні.

ЯСОН: Я співчуваю тобі, бо ти знаєш лиш себе. Ти назавжди прикована до свого власного «я», прикована в світі, який ти бачиш лише своїми очима.

МЕДЕЯ: Збережи своє співчуття для себе. Я зранена також небезпечна. Візьми це до уваги.

ЯСОН: Ти, як підстрілений, стікаючий кров’ю звір, який все ж таки опускає голову для наступу.

МЕДЕЯ: Тоді завжди погано кінчається для того мисливця, який від такого виду розчулиться і не тримає зброї наготово. Хіба ти не знаєш, на шо я здатна?

ЯСОН: О, знаю.

МЕДЕЯ: Ти також знаєш, що я не розчулюся і не впаду в останню хвилину в співчуття? Як часто я все ставила на карту, себе також, коли йшло про справи багато дрібніші ніж сьогодні.

ЯСОН: Знаю.

МЕДЕЯ (кричить): Ну, то чого ж ти хочеш? Чому раптом ти хочеш своїм співчуттям перешкоджати перебігові справ? Ти знаєш, що я підла, Я тебе, як і всіх інших, одурювала, Я можу лише зло творити. Ти передчуваєш, яке злочинство в мені підготовляється. Візьми це до уваги! Уступи! Клич інших. Замість дивитись так на мене — борони себе.

ЯСОН: Ні.

МЕДЕЯ: Я Медея, не обманюй себе. Я Медея, яка тобі нічого іншого, окрім ганьби, не принесла. Я брудна… Це моя провина, що твоє життя було лише втечею, що все кругом тебе заллято кров’ю. Я твоє нещастя, твоя гнойна болячка. Я — твоя втрачена молодість, твоя зруйнована рідна оселя, твоє блудне життя і твоя самітність. Всі підлі міни й жести, всі брудні помисли — це я. Я пиха, себелюбство, лихоліття, гріх і злочин. Всі бояться і сахаються мене. Ти знаєш, що я — все це разом — і що скоро стану руїною, бридотою і наповненою ненавистю старістю. Все чорне і паскудне на світі доля судила мені. Коли ти це все знаєш, чому тоді дивишся так на мене? Я не можу більше зносити твоєї ніжности і твоїх ласкавих очей. (Кричить йому в лице): Перестань, Ясоне, перестань А то я тебе вб’ю, щоб ти на мене більше так не дивився!

ЯСОН (спокійно): Можливо, це було б найкраще, Медеє.

МЕДЕЯ (подивилась на нього і каже спокійно): Ні. Тебе — ні.