Мистецтво кохання

672]     Чи до гартованих рук зброю жорстоку беріть,

673] Чи своє тіло, і міць, і труди віддавайте обранкам:

674]     Діло це теж бойове, здобич і тут чимала!

675] В старших кмітливості більше, завваж; до неї додай ще

676]     Досвід, а він лиш один робить з людини митця!

677] Навіть перебіг років чепурінням вони сповільняють -

678]     Хочуть і в віці бабусь юними бути на вид.

679] Лиш забажай - і на сотні ладів тебе стануть кохати,

680]     Вигадці їхній, повір, заздрити може й маляр!

681] Щоб насолоди сягнуть, не треба таким заохоти:

682]     Тут як йому, так і їй рівна слугує жага.

683] Гидко й лягати, коли лиш один розкошує в постелі

684]     (Ось чому рідше вдаюсь до хлопчаків по любов).

685] Що то за жінка, яка лиш тому віддається, що - жінка,

686]     В думці ж навіть тоді вовну завзято пряде.

687] Втіху давати з обов'язку? Ні, не для мене ця втіха!

688]     Будь ти хоч кралею з краль - ласки не треба мені!

689] Слухати любо зате, як вона зізнається в розкошах,

690]     Як поспішать не дає - хоче продовжити їх.

691] Хочу жагою потьмарені очі велительки бачить -

692]     Як, переможена, все ж млосно пручається ще.

693] Втіхи ті - не для зелених ще (так повеліла природа):

694]     Можна їх звідать лише після семи п'ятиріч.

695] Квапишся - пий молоде, а мені - що за консулів давніх

696]     В амфори влите було - п'яного дайте вина!

697] Тільки розлогий платан - окриття від пекучого Феба,

698]     Та, що молодша, трава - надто шорстка для стопи.

699] Чи Герміоні б ти, а не Єлені надав перевагу?

700]     Горгу б хіба подивляв більше, ніж матір її?

701] Тож дочекавшись утіх, що дарує нам пізня Венера,

702]     Будеш, повір, смакувать щонайсолодші плоди!

703] Втім, нашу парочку вже прийняло втаємничене ложе:

704]     Музо, не входьмо туди! Перед дверми зупинись!

705] Наймилозвучніша мова сама там без тебе пливтиме

706]     І бездіяльною там ліва не буде рука:

707] Знатимуть пальці, за що їм узятись на ніжних частинах

708]     Тіла, куди тайкома стріли пускає Амур.

709] Із Андромахою так забавлявсь найхоробріший Гектор -

710]     Не на одній лиш війні користь од нього була.

711] Так - із лірнеською бранкою велет Ахілл, як по битві,

712]     Втомлений, ложе м'яке тілом могутнім гнітив.

713] Пестив тебе, Брісеїдо, руками, що кров'ю фрігійців

714]     Часто багрились, і ти не відтручала тих рук!

715] Може, й сама грайливо тяглась до них, нездоланних,

716]     Як лиш до любощів хіть заполонила тебе.

717] Поспіх, повір мені, - тільки завада втіхам любовним:

718]     Крок по крокові тут, якнайповільніше йди!

719] Знайдеш місця, що до них дає з радістю жінка торкатись, -

720]     От і торкайся до них, соромом тут не в'яжись!

721] Сам же помітиш в очах її мовби вогні перелітні:

722]     Так по тремтливій воді сонце, бува, пробіжить.

723] Далі почнуться жалі, воркотіння, зітхання солодкі

724]     Й ті, що забаві такій гарно сприяють, слова.

725] Лиш під вітрилом тугим не вихоплюйся ти вперед неї,

726]     Поперед тебе й вона поспіхом хай не пливе:

727] Разом ідіть до мети! Впадете водночас у знемозі -

728]     То привітайте себе: повною втіха була!

729] Тим і керуйсь, коли час є, коли тобі, мов крадієві,

730]     Страх не велить чимскоріш діло вести до кінця.

731] Ну, а коли зволікать небезпечно - до весел візьмися,

732]     Чвалом пусти скакуна, хвацько його приострож!

733] Ось і праці кінець! Тож подай мені, вдячне юнацтво,

734]     Пальму й чоло увінчай з мирту вінком запашним!

735] Як Подалірій був першим цілителем серед данайців,

736]     Як Еакід - кулаком, Нестор - брав мовою верх,

737] Даром пророцтва - Калхант, войовничістю - син Теламона,

738]     Віжками - Автомедонт, так я в любові мастак!

739] Шану складіть мені, чоловіки, як співця мене славте,

740]     Світом із уст у вуста ймення моє хай летить!

741] Гарну я вклав вам до рук, як Вулкан - Ахіллові зброю:

742]     Як володів нею він, так ви й себе покажіть!

743] Хто ж амазонку звоює мечем моїм, хай на трофеях

744]     Напис залишить такий: "Учнем Назона я був".

745] Хочуть, однак, послухать мене також ніжні дівчата:

746]     Книги наступної зміст - це настанови для них. 

КНИГА ТРЕТЯ

001] На амазонок данайцям я зброю дав, зараз озброю,

002]     Пентесілає, тебе й тих, що з загону твого.

003] Йдіть рівносильними в бій! Перемогу дарує Діона

004]     Й той, хто над світом усім пурхати звик, - її син.

005] Несправедливо було б, якби збройні - на голих рушали,

006]     Взяти вам гору, мужі, тільки б ганьбою було.

007] Тут не один дорікне: "Хочеш зміям додати отрути?

008]     Хижу вовчицю пустить до безборонних кошар?"

009] Похибки небагатьох не спішіть на всіх перекласти:

010]     В кожної вчинки свої, кожну за ними й судіть.

011] Ганить Єлену молодший Атрід, а сестру, Клітемнестру, -

012]     Старший; підставу на це мають обидва брати.

013] Через Талая дочку, Еріфілу, нащадок Еклея

014]     В темінь Аїда, живий, з кіньми живими спустивсь.

015] Два п'ятиріччя зате Пенелопа чекала на мужа,

016]     Поки блукав він, а ще - стільки ж, коли воював.

017] А Філакіда жона? Хіба ж не вона передчасно