Читаем Мой гай дубовы полностью

Лес шуміць. Гара кранулаМяккі цень — лавіну.Пакуль светла, пакуль бачыш, Пашукай дзяўчыну.Ой сідай, сідай ріда,Сідай, рідай дана —Ноч надыдзе, знікнуць зоркі —Раніца ў тумане.Хоць мне ў кажусе новымГорача і млосна,На гулянцы, дзе малойцы,Я не быў апошні.Ой сідай, сідай ріда,Сідай, рідай дана —Як з дзяўчынай у скокі пойдзеш, Ногі не прыстануць.А калені, як спружыны,Нібы прут сталёвы —Ляцяць іскры з-пад абцасаў,З гор даходзяць словы:Ой сідай, сідай ріда,Сідай ріда дана —Вунь красуня-маладзіца,Гэта ж мая мама...Вір шалёны ў развароце,Ужо косы ў разлёце,Ужо вусны, вочы, стужкі —Вір шаленства — весялушка.Скачуць сцены, вокны, дзверы,Паласой плывуць іконы,Чырвань кветак збіта ветрам,Вір — вір — вір — аж да шаленства, Нібы з гор лавіна,Як «ваўчок», што закружыўсяМузыкай няспыннай.ІІе шкадуюць ног, далоняў,Аж падлога гнецца!Прэч, дзяўчаткі, прэч, старыя!У куток ці ў сенцы.У тапцораў кроў іграе,Выгляд зухаваты.Не ўтрымацца — ападаюцьЗоркі па-над хатай.О, гэй-гэй! Не кроў ліецца —Рапак весела смяецца.Спакайнее тапцаў шал:Ранак выгляпуў з-за скал...Зоркі ў небе пагасаюць,Лоб гуцулы выціраюць.Моладзь стомлепа, ледзь ходзіць,Ноч звяла іх, дзень — разводзіць.А раса зіхціць, іскрыцца.Гоняць статак да крыніцы.А дзяўчына? а дзяўчына?— Злёг туман у паланінах...Ой сідай, сідай ріда,Сідай, рідай раты —Будэш мене, дивчиночко,Завтра вспоминати...<p>ЧАЦВЁРТЫ ЗАПАВЕТ</p>Скроні тваёй маці пабяліла Сівізна з руплівасцю мастачкі.А калі ў яе не хапіла крылаў,Рукі знерухомелі ў бядачкі.Скамянелі ў твайго бацькі губы,Скрэслілі маршчыны ўсмешкі ззянне,Адляцелі, калі змоўклі трубы,Мроі твайго бацькі аб змаганні.I да сёння над хрыбтом магілы Часам на крыжы яны не сцёрты,Ты ад іх бярэш для ўзлёту крылыI ад бога — запавет чацвёрты.<p>НЕНАПІСАНЫ ВЕРШ</p>Цябе даганяў я сваёй маладосцю і не пабачыў, як ты сталела.Сам пасталеў, а ты ўжо ва ўзросцетакім, калі ўся галава пабялела.Скроні мае маразы апалілі,зноў ты ў дарозе, на дальнім паўстанку.Зноў я імчуся праз гады і міліуслед за табою бесперастанку.Сустрэнемся, сыдземся недзе нарэшце, роўныя ўзростам і сівізною.Гэта і будзе верш мой найлепшы — размова з табою.<p>СЕМНАЦЦАЦІГАДОВАЯ</p>
Перейти на страницу:

Похожие книги

Сонеты 97, 73, 75 Уильям Шекспир, — лит. перевод Свами Ранинанда
Сонеты 97, 73, 75 Уильям Шекспир, — лит. перевод Свами Ранинанда

Сонет 97 — один из 154-х сонетов, написанных английским драматургом и поэтом Уильямом Шекспиром. Этот сонет входит в последовательность «Прекрасная молодёжь», где поэт выражает свою приверженность любви и дружбы к адресату сонета, юному другу. В сонете 97 и 73, наряду с сонетами 33—35, в том числе сонете 5 поэт использовал описание природы во всех её проявлениях через ассоциативные образы и символы, таким образом, он передал свои чувства, глубочайшие переживания, которые он испытывал во время разлуки с юношей, адресатом последовательности сонетов «Прекрасная молодёжь», «Fair Youth» (1—126).    При внимательном прочтении сонета 95 мог бы показаться странным тот факт, что повествующий бард чрезмерно озабочен проблемой репутации юноши, адресата сонета. Однако, несмотря на это, «молодой человек», определённо страдающий «нарциссизмом» неоднократно подставлял и ставил барда на грань «публичного скандала», пренебрегая его отеческими чувствами.  В тоже время строки 4-6 сонета 96: «Thou makst faults graces, that to thee resort: as on the finger of a throned Queene, the basest Iewell will be well esteem'd», «Тобой делаются ошибки милостями, к каким прибегаешь — ты: как на пальце, восседающей на троне Королевы, самые низменные из них будут высоко уважаемыми (зная)»  буквально подсказывают об очевидной опеке юного Саутгемптона самой королевой. Но эта протекция не ограничивалась только покровительством, как фаворита из круга придворных, описанного в сонете 25. Скорее всего, это было покровительство и забота  об очень близком человеке, что несмотря на чрезмерную засекреченность, указывало на кровную связь. «Персонализированная природа во всех её проявлениях, благодаря новаторскому перу Уильяма Шекспира стала использоваться в английской поэзии для отражения человеческих чувств и переживаний, вследствие чего превратилась в неистощимый источник вдохновения для нескольких поколений поэтов и драматургов» 2023 © Свами Ранинанда.  

Автор Неизвестeн

Литературоведение / Поэзия / Лирика / Зарубежная поэзия