Читаем Нічийна троянда полностью

Нічийна троянда

Es liegen die Erze bloß, die Kristale, die Drusen.Ungeschriebenes, zu Sprache verhärtet, legt einen Himmel frei.(Nach oben verworfen, zutage, überquer, so liegen auch wir.Tür du davor einst, Tafel mit dem getöteten Kreidestern drauf: ihnhat nun ein — lesendes? — Aug.Wege dorthin.Waldstunde ander blubbernden Radspur entlang. Auf-gelesene kleine, klaffende Buchecker: schwärzliches Offen, vonFingergedanken befragtnach — —wonach?Nachdem Unwiederholbaren, nachihm, nachallem.Blubbernde Wege dorthin.Etwas, das gehen kann, grußlos wie Herzgewordenes, kommt.

À LA POINTE ACÉRÉE[33]

Лежать оголені руди, кристали, друзи[34].Ненаписане, ущільнене в мову, відкриває небесну браму.(Викинуті нагору, беззахисні, навскіс, так і ми лежимо.Ти був дверима колись, плитою з начертаним знаком крейдяної убитої зірки на ній: теперїї має — читаюче? — око.)Дороги туди.Лісова годинавздовж хлипкого сліду коліс.По-визбирувані,зовсім маленькі, зяючі з-під лушпиннягорішки буків: чорнющеВідкрите,думками пальців опитане про — — про що?Пронеповторне, про нього, про все.Хлипкі дороги туди.Щось, здатне ходити, без вітання, серцем постале, врешті надходить.

ІІІ

Die Hellen Steine

Die HellenSteine gehen durch die Luft, die hell-weißen, die Licht-bringer.Sie wollennicht niedergehen, nicht stürzen,nicht treffen. Sie gehenauf,wie die geringenHeckenrosen, so tun sie sich auf,sie schwebendir zu, du meine Leise,du meine Wahre —:ich seh dich, du pflückst sie mit meinen neuen, meinenJedermannshänden, du tust sie ins Abermals-Helle, das niemand zu weinen braucht noch zu nennen.

Сяйне каміння

Сяйнекаміння креслить повітря, сяйно-біле, вісниксвітла.Воно не воліє падати долу, ні звергатись, ні цілити в когось. Воно злітає до неба,наче гірські троянди, що розкривають пелюстки, вони линуть до тебе, о моя тиха,моя правдива —:я бачу тебе, ти рвеш їх моїми новими, моїминалежними кожній людині руками, ти кладеш їх в сліпучішу сяйність, яку вже ніхто не сміє оплакати, ані назвати.

ANABASIS

Diesesschmal zwischen Mauern geschriebeneunwegsam-wahreHinauf und Zurückin die herzhelle Zukunft.Dort.Silben-mole, meer-farben, weit ins Unbefahrne hinaus.Dann:Bojen-,Kummerbojen-Spalier mit densekundenschön hüpfenden Atemreflexen —: Leucht-glockentöne (dum-, dun, un-, unde sispirat cor), aus-gelöst, ein-gelöst, unser.Sichtbares, Hörbares, das frei-werdende Zeitwort:Mitsammen.

АНАБАЗИС[35]

Перейти на страницу:

Похожие книги