Нічийна троянда

Дикоростуча
сірість каменя.

Сіра постава, без-
окий ти, кам'яний погляде, із яким нам
явилась земля, по-людськи,
на темних, на білих дорогах степу,
ввечері, перед
тобою, небесна хлане.

Відринуте, тяжко доправлене, вгрузло
над пагорбом серця. Жорна моря
мололи.

Яснокрило висиш ти, вранці,
між дроком і каменем, —
маленький нічний метелику.

Чорними, філактерійно-
барвними[40] були ви,
стручки,
що молилися з нами.

NACHMITTAG MIT ZIRKUS UND ZITADELLE

In Brest, vor den Flammenringen,
im Zelt, wo der Tiger sprang,
da hört ich Dich, Endlichkeit, singen,
da sah ich dich, Mandelstamm.

Der Himmel hing über der Reede,
die Möwe hing über dem Kran.
Das Endliche sang, das Stete, —
du, Kanonenboot, heißt «Baobab».

Ich grüßte die Trikolore
mit einem russischen Wort —
Verloren war Unverloren,
das Herz ein befestigter Ort.

ПОЛУДЕНЬ З ЦИРКОМ І ЦИТАДЕЛЛЮ

У Бресті[41], де крізь пломіння,
Тигри стрибали — там
я почув твою пісню, о тління,
я побачив тебе, Мандельштам.

Небо над рейдом цілюще,
мева пірнає в єдваб.
Тлінне співало і суще —
Канонерко моя, «Баобаб».

Забутим російським словом
я привітав триколор.
Втрата віднині — обнова,
серце — надійний затвор.

BEI TAG

Hasenfell-Himmel. Noch immer
schreibt eine deutliche Schwinge.

Auch ich, erinnere dich,
Staub-
farbene, kam
als ein Kranich.

УДЕНЬ

Небо — заяче хутро. Все ще
черкає чиєсь виразне крило.

Я також, згадай-но,
пилюго-
барвна, прилетів сюди
журавлем.

KERMORVAN

Du Tausendgüldenkraut-Sternchen,
du Erle, du Buche, du Farn:
mit euch Nahen geh ich ins Ferne, —
Wir gehen dir, Heimat, ins Garn.

Schwarz hängt die Kirschlorbeertraube
beim bärtigen Palmenschaft.
Ich liebe, ich hoffe, ich glaube, —
die kleine Steindattel klafft.

Ein Spruch spricht — zu wem? Zu sich selber:
Servir Dieu est régner, — ich kann
ihn lesen, ich kann, es wird heller,
fort aus Kannitverstan.

KEPMOPBAH [42]

Злототисячнику зірчастий,
Вільх і буків, чар-зілля сон,
з вами, близькими, хочу впасти
в твій, вітчизно, п'янкий полон.

Лавровишня шаріє порфіром,
Пальма тихо снує прядінь.
Я люблю, я надіюсь, я вірю,[43] —
Зяє мушля у височінь.

Вислів мовить — до кого? До себе:
Servir Dieu est régner[44] — між альтан
я читаю це, й сяйно у небі,
геть із Kannitverstan.[45]

Ich habe Bambus geschnitten