Читаем Нічийна троянда полностью

Нічийна троянда

Ich habe Bambus geschnitten: für dich, mein Sohn.Ich habe gelebt.Diese morgen fort-getragene Hütte, sie steht.Ich habe nicht mitgebaut: du weißt nicht, in was für Gefäße ich denSand um mich her tat, vor Jahren, auf Geheiß und Gebot. Der deine kommt aus dem Freien — er bleibt frei.Das Rohr, das hier Fuß fasst, morgen steht es noch immer, wohin dich die Seele auch hinspielt im Un-gebundnen.

Я різав бамбук

Я різав бамбук: для тебе, мій сину.Я жив.Ця хатина, що завтра буде знесена, ще стоїть.Я не зводив її разом з іншими: ти не знаєш, в які глиняні глекия збирав кругом себе пісок, давно, занаказом і повелінням. Твійприбуває із вільних просторів — він залишаєтьсявільним.Тростина, яка прижилася отут, вона стоятиме й завтра, куди б душа не зманила тебе в не-стриноженім.

KOLON

Keine im Licht der Wort-Vigilie erwanderte Hand.Doch du, Erschlafene, immer sprachwahr in jeder der Pausen: fürwieviel Vonsammengeschiedenes rüstest du's wieder zur Fahrt: das Bett Gedächtnis!Fühlst du, wir liegen weiß von Tausend-farbenem, Tausend-mündigem vorZeitwind, Hauchjahr, Herz-Nie.

КОЛОН[46]

Жодна збагачена досвідом мандріву світлі вігілії[47] словарука.Але ти, оспала, завжди мовноправдива кожною з пауз: заскільки взаємно роздільного знов споряджаєш усе це в дорогу: ложе пам'яті!Ти відчуваєш, як ми лежимо, білі від тисячо-барвного, тисячо-устого перед лицем часо-вітру, подихо-року, серця-ніколи.

IV

Was geschah?

Was geschah? Der Stein trat aus dem Berge. Wer erwachte? Du und ich.Sprache, Sprache. Mit-Stern. Neben-Erde. Ärmer. Offen. Heimatlich.Wohin gings? Gen Unverklungen.Mit dem Stein gings, mit uns zwein.Herz und Herz. Zu schwer befunden. Schwerer werden. Leichter sein.

Що відбулось?

Що відбулось? Полишив скелю камінь. Хто тут прокинувсь? Ти і я.Мова, мова. Суземля з зірками.Вбога і беззахисна. Моя.І куди тепер? В невідгомонне.Разом з каменем верстаєм путь.Серце й серце, ваготою повне.Стати важчим. Легшим буть.

IN EINS

Dreizehnter Feber. Im Herzmund erwachtes Schibboleth. Mit dir,Peuplede Paris. No pasaran.Schäfchen zur Linken: er Abadias,der Greis aus Huesca, kam mit den Hundenüber das Feld, im Exilstand weiß eine Wolkemenschlichen Adels, er sprachuns das Wort in die Hand, das wir brauchten, es warHirten-Spanisch, darin,im Eislicht des Kreuzers «Aurora»: die Bruderhand, winkend mit der von den wortgroßen Augen genommenen Binde — Petropolis, der Unvergessenen Wanderstadt lag auch dir toskanisch zu Herzen.Friede den Hütten!

ВОЄДИНО

Перейти на страницу:

Похожие книги