Нічийна троянда

Важко-, важко-, важко-
ступне на
шляхах і прорубах слів.

І — авжеж —

одоробла поетів феми[63]
бурмочуть, бубнять, шамотять і сичать,
епістолюють.
Проквакане
з брижів долонь і пальців, над ними
не занесене в книги
пророка ім'я простирає слід,
ставши надписом, записом, гузнописьмом,
вересневою датою — днем небуття людей —:

Коли,

коли ж зацвітуть, коли ж,
коли зацвітуть уже тут, вітужетуть,
вітужету, ті вересневі
троянди?

в'йо — on tue[64]

… То коли ж?

Коли, то коли-коли ж,

Ванзее,[65] цей безумний дриж —
брате
Засліплений, брате
Згаслий[66], ти нині читаєш
це, ось це:
Дис-
паратне —: Коли
зацвіте воно, це Коли,
це Звідкіль, це Куди, що
і хто
проживе, заживе, доживе й обживе цей
тон земної осі[67], Теллура[68], в йогочутливо
ширяючім
вусі душі, цей
тон осі в глибині
нашого
зорекулястого дому страждання? Бо
вона таки крутиться, в ритмі серця.

Цей тон, о,

цей о-тон, ах,
це А і це О[69],
це о-знову-цих-шибениць-тьма, це ах-як-воно-квітне,

на споконвічних полях мандрагори[70]

квітує воно, як неоздобно-оздоблене зілля,
як зілля, привілля, признака, як слово сокирне,
при-
кметниково, ось так
підходять вони до людської плоті, лиш тіні,
лишаються, всякий
спротив —
був тільки святковим десертом, не більше, —:

Скромно,

в ногу з законом і часом
береться за справу Ганс-живолуп[71],
соціально й алібі-ельбно,
і Юльхен, ах Юльхен[72]:
гладка і вдоволена, знову відригує гучно,
й цим приводить у рух гільйотину, — call it (гаття!)
love[73].

Oh quand refleuriront, oh roses, vos septembres?[74]

HÜTTENFENSTER