Нічийна троянда

Das Auge, dunkel:
als Hüttenfenster. Es sammelt,
was Welt war, Welt bleibt: den Wander-
Osten, die
Schwebende, die
Menschen-und-Juden,
das Volk-vom-Gewölk, magnetisch
ziehts, mit Herzfingern, an
dir, Erde:
du kommst, du kommst, wohnen werden wir, wohnen, etwas

— ein Atem? ein Name —

geht im Verwaisten umher,

tänzerisch, klobig,
die Engels-
schwinge, schwer von Unsichtbarem, am
wundgeschundenen Fuß, kopf-
lastig getrimmt
vom Schwarzhagel, der
auch dort fiel, in Witebsk,

— und sie, die ihn säten, sie

schreiben ihn weg
mit mimetischer Panzerfaustklaue —,

geht, geht umher,

sucht,
sucht unten,
sucht droben, fern, sucht
mit dem Auge, holt
Alpha Centauri herunter, Arktur, holt
den Strahl hinzu, aus den Gräbern,

geht zu Ghetto und Eden, pflückt

das Sternbild zusammen, das er,
der Mensch, zum Wohnen braucht, hier,
unter Menschen,

schreitet

die Buchstaben ab und der Buchstaben sterblich-
unsterbliche Seele,
geht zu Aleph und Jud und geht weiter,

baut ihn, den Davidsschild, lässt ihn

aufflammen, einmal,

lässt ihn erlöschen — da steht er,

unsichtbar, steht
bei Alpha und Aleph, bei Jud,
bei den ändern, bei
allen: in
dir,

Beth, — das ist

das Haus, wo der Tisch steht mit

dem Licht und dem Licht.

ВІКНО ХИЖІ

Око, темнаве:
як хижі вікно. Збирає,
що було світом, лишається світом: мандрівний
схід,
ширяючих
людей-і-юдеїв,
народ-з-понад-хмар, магнетично
притягує, пальцями серця, до
тебе, земле:
ти прийдеш, ти прийдеш,
ми будемо жити, жити, щось

— подих? ім'я? —

в осиротілому ходить довкола,

пританцьовуючи, незграбно,
янголове
крило, важке від незримого, біля
зраненої ноги, з пере-
вантаженим трюмом
від чорного граду, який
випав і там, у Вітебську[75],

— а ті, хто посіяв його, вони

стирають його
міметичною лапою фауст-патрона! —,

Ходить, ходить довкола,

шукає,
шукає внизу,
шукає вгорі, далеко, шукає
оком, зводить
униз Альфа Центавру[76], Арктур[77], виводить промінь з могил,

йде в ґетто й Едем, зриває

букет сузір'я, котрого вона,
людина, для прожиття потребує, тут,
серед людей,

викроковує

літери й літер смертно-
безсмертну душу,
йде до алеф і йод[78], йде собі далі,

будує його, щит Давида[79]

, велить йому спалахнути, колись,

велить йому згаснути — ось він стоїть,

незримий, стоїть
біля альфи й алефа, біля йода,
біля інших, біля
усіх:
у тобі,

бет[80]

, — цедім, де накритий стіл,

повний сяйва і сяйва.

DIE SILBE SCHMERZ