Читаем Песни для души полностью

Песни для души

УКРАИНСКИЕ НАРОДНЫЕ ПЕСНИ
РЕВЕ ТА СТОГНЕ ДНІПР ШИРОКИЙ

Слова Т. Г. ШЕВЧЕНКО

Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива,Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма.[74]І блідий місяць на ту поруІз хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі То виринав, то потопав.Ще треті півні не співали, Ніхто піде не гомонів,Сичі в гаю перекликались,Та ясен раз-у-раз скрипів.

СТОЇТЬ ГОРА ВИСОКАЯ

Стоїть гора високая,Попід горою гай, гай, —Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай.Під гаєм в’ється річенька,Як скло, вода блищить, блищить, Долиною зеленою Кудись вона біжить.Край берега, у затишку, Прив’язані човни, човни,Там три верби схилилися,Мов журяться вони.Що пройде красне літечко, Повіють холода, холода, Осиплеться їх листячко,І понесе вода.Ой, річенько, глубоконько!Як хвилечки твої, твої, Пробігли дні щасливії І радощі моі.До тебе, люба річенько,Ще вернеться весна, весна.А молодість не вернеться,Не вернеться вона!Стоїть гора високая,Зеленый гай шумить, шумить, Пташки співають голосно,І річенька блищить...

РОЗПРЯГАЙТЕ, ХЛОПЦІ, КОНІ

Обработка А. В. АЛЕКСАНДРОВА

Розпрягайте, хлопці, коні Та лягайте спочивать,А я піду в сад зелений,В сад криниченьку копать.[75]Копав, копав криниченьку У вишневому саду.Чи не вийде дівчинонька Рано-вранці по воду?Вийшла, вийшла дівчинонька В сад вишневий воду брать,А за нею козаченько Веде коня напувать.Просив, просив відеречка, Вона йому не дала,Дарив, дарив з руки перстень, Вона його не взяла.Знаю, знаю, дівчинонько, Чим я тебе разгнівив:Що я вчора із вечора Із другою говорив.Вона ростом невеличка,Ще й літами молода,Руса коса до пояса,В косі лента голуба.Та не в стрічку я влюбился[76] І не в русую косу.А у дівчину влюбився,В її дівочу красу.

ОЙ, ПРИ ЛУЖКУ, ПРИ ЛУЖКУ[77]

Ой, при лужку, при лужку, При широкім полі,При великім табуні Кінь гуля по волі.[78]Кінь гуля по волі,Солдат — по неволі...Ой піймаю, загнуздаю Шовковою уздою.Ой, піймаю, загнуздаю Шовковою уздою,Вдарю шпорами під боки — Кінь летить стрілою.«Ой, лети, лети, мій коню, Та й вихром несися,Проти милої двора Стойма становися!Стойма становися Та вдар копитами,Чи не вийде дівчинонька З чорними бровами».Ой, не вийшла дівчинонька, Вийшла її мати:«Здоров, здоров, любий зятю, Пожалуй у хату!»«Я не хочу в хату,Хочу у світлицю,Розбуджу солодкий сон, Красную дівицю!»Дівчинонька встала,Свій сон розказала,Правою ручкою обняла Та й поцілувала.