Портрет Доріана Ґрея (збірник)

Герцогиня Бервік (підходить до леді Віндермір і тисне їй руку). Люба Марґерит, я дуже рада вас бачити. Ви ж пам’ятаєте мою Еґату? (Наближається до лорда Дарлінґтона). Добридень, лорде Дарлінґтон. Я не знайомлю вас із своєю дочкою, ви занадто грішний.

Лорд Дарлінґтон. Ой, не кажіть, герцогине. Як на грішника, то я цілковитий невдатник. Бо ж стільки людей твердить, що я за все своє життя не вчинив нічого гріховного. Звісно, це говориться лише позаочі.

Герцогиня Бервік. Ну й жахіття ж! Еґато, це лорд Дарлінґтон. Вважай: жодному його слову не можна вірити! (Лорд Дарлінґтон відходить убік.) Ні, чаю не треба, дякую, моя люба. (Сідає на канапу.) Ми щойно чаювали у леді Маркбі. Тільки її чай такий несмачний, що не доведи господи. Але мене це не дивує – адже постачає цей чай її власний зять. моя Еґата вся в сподіванні на ваш сьогоднішній бал, люба Марґерит.

Леді Віндермір (сідає). Та це ніякий не бал, герцогине. Просто трохи людей зійдеться потанцювати з нагоди мого дня народження.

Лорд Дарлінґтон (стоячи поряд). Людей дуже мало, на дуже коротку часину і тільки дуже вибрані, герцогине.

Герцогиня Бервік. Ясна річ, що мають бути лише вибрані. Ми це знаємо, люба Марґерит, у вас інакше й не буває. Ваш дім – один з небагатьох у Лондоні, куди я можу привести Еґату і бути цілком певною за свого дорогого Бервіка. Я не розумію, що нині коїться з вищим світом. Найжахливіші особи можуть з’являтись де завгодно. І неодмінно бувають на вечірках у мене – якщо не запросити когось із них, чоловіки аж навісніють. Щось таки треба з цим робити!

Леді Віндермір. На мене, герцогине, можете покластись. Я не допущу в свій дім нікого, хто зажив лихої слави.

Лорд Дарлінґтон. Ой, не кажіть цього, леді Віндермір! Бо я тоді й на поріг до вас не зможу ступити. (Сідає.)

Герцогиня Бервік. Ні, чоловіки – це інша справа. Тут же йдеться про жінок. Ми – добрі. Принаймні, декотрі з нас. Але ми просто затиснені у глухий кут. Наші чоловіки зовсім би забули про наше існування, якби ми не насідали на них час від часу, нагадуючи тим самим, що маємо на це цілком законне право.

Лорд Дарлінґтон. Шлюбна гра – цікава штука, герцогине, – гра, яка, між іншим, виходить з моди: на руках у жінок усі найкращі карти, але вони незмінно поступаються вирішальною взяткою.

Герцогиня Бервік. Вирішальною взяткою? Це що, лорде Дарлінґтон, – про чоловіка йдеться?

Лорд Дарлінґтон. Якраз для сучасного чоловіка воно було б непоганим назвиськом.

Герцогиня Бервік. До чого ж ви розтлінним виглядаєте, любий лорде Дарлінґтон!

Леді Віндермір. Лорд Дарлінгтон тільки легковажний.

Лорд Дарлінґтон. Ой, не кажіть цього, леді Віндермір!

Леді Віндермір. Тоді чому ж ви так легковажно говорите про життя?

Лорд Дарлінґтон. Бо життя, як на мене, занадто поважна справа, щоб говорити про нього серйозно. (Відходить у глибину вітапльні.)

Герцогиня Бервік. Що це за мудрація? Будьте вибачливі до мого недоумства, лорде Дарлінґтон, – поясніть мені, що ви, власне, маєте на думці.

Лорд Дарлінґтон (вертається ближче до столу). Краще цього не робити, герцогине. Якщо в наші дні твоя мова буде яснішою, тебе неодмінно викриють. На все добре. (Тисне руку герцогині.) На все добре й вам, леді Віндермір. (Рушаючи до дверей.) То можна буде мені завітати ввечері? Ви дозволите?

Леді Віндермір (підвівшись, підходить до лорда Дарлінґтона). Так, звичайно. Але тільки не виголошуйте дурниць, в які самі не вірите.

Лорд Дарлінґтон (усміхаючись). Це вже ви взялися мене перевиховувати. Але перевиховання – небезпечна штука, леді Віндермір. (Вклоняється і виходить.)

Герцогиня Бервік (підводиться і йде на середину вітальні). Яка чарівна його нечестива особистість! Він мені страшенно подобається. І я дуже рада, що він пішов. (До леді Віндермір.) А у вас такий милий вигляд! Між іншим, у кого ви шиєте сукні? Знаєте, люба Марґерит, я мушу зізнатись, що мені вас шкода. (Підходить до канапи й сідає поруч з леді Віндермір.) Еґато, голубко!

Леді Еґата. Слухаю, мамо. (Підводиться.)

Герцогиня Бервік. Може, ти переглянеш альбом з фотографіями, що онде лежить?

Леді Еґата. Гаразд, мамо. (Іде до столу в глибині вітальні.)

Герцогиня Бервік. Мила дівчинка! Вона так любить роздивлятись фотографії швейцарських краєвидів. Дуже бездоганний смак, як на мене. Але мені таки справді шкода вас, Марґерит!

Леді Віндермір (усміхаючись). Чому, герцогине?