Портрет Доріана Ґрея (збірник)

Леді Віндермір (рушає до дверей з правого боку). Я йду перевдягатись на обід, і мені вже досить розмов про сьогоднішніх гостей. Артуре… (Підходячи до нього.) Тобі здається, що як я без батька й без матері, то я самотня в цьому світі і ти можеш чинити зі мною все, що заманеться. Але ти помиляєшся. Я маю друзів, і їх багато.

Лорд Віндермір. Ти, Марґерит, кажеш це необдумано й нерозважливо. Я не сперечатимуся з тобою, але наполягаю, щоб ти запросила сьогодні місіс Ерлін.

Леді Віндермір. Я не буду цього робити.

Лорд Віндермір. Ти відмовляєшся?

Леді Віндермір. Категорично!

Лорд Віндермір. Марґерит, я прошу, зроби це заради мене. Для неї це остання нагода.

Леді Віндермір. Але яке мені до всього цього діло?

Лорд Віндермір. Які ж добропорядні жінки непоступливі!

Леді Віндермір. А які ж лихі чоловіки слабодухі!

Лорд Віндермір. Знаєш, Марґерит, може, й справді жоден чоловік не вартий тієї жінки, з якою одружився, – це так і є, – але невже ти допускаєш, ніби я… ні, таке й уявити страшно!

Леді Віндермір. А чому ти повинен різнитись від інших чоловіків? Я от чула, що на весь Лондон ледве чи є хоч один одружений чоловік, не підвладний якійсь ганебній пристрасті.

Лорд Віндермір. Я не належу до них.

Леді Віндермір. Я не певна в цьому.

Лорд Віндермір. В душі ти певна. Але не треба поглиблювати прірву поміж нами. Бог свідок, що за останні кілька хвилин ми й так далекувато опинились одне від одного. Краще сядь і напиши запрошення.

Леді Віндермір. Нізащо в світі.

Лорд Віндермір (підходячи до бюро). Тоді я сам напишу! (Натискає на електричний дзвінок, сідає за бюро і пише запрошення.)

Леді Віндермір. Ти вирішив запросити цю жінку? (Ступає крок до чоловіка.)

Лорд Віндермір. Так.

Пауза. Входить Паркер.

Паркер. Слухаю, мілорде.

Лорд Віндермір. Подбайте, щоб цього листа було доставлено місіс Ерлін на адресу Керзон-стріт, 84-А. (Підводиться і віддає листа Паркерові.) Відповіді не треба.

Паркер виходить.

Леді Віндермір. Артуре, якщо ця жінка сюди прийде, я її ображу.

Лорд Віндермір. Не кажи цього, Марґерит.

Леді Віндермір. Я не жартую.

Лорд Віндермір. Дитятко, якщо ти це зробиш, у Лондоні не знайдеться жодної жінки, яка не шкодувала б за твоїм вчинком.

Леді Віндермір. У Лондоні не знайдеться жодної добропорядної жінки, яка б не схвалила мого вчинку. Ми занадто поступливі. А ми повинні показувати приклад. Сьогодні ввечері я так і зроблю. (Підносить віяло.) Так, ти подарував мені оце віяло, воно – твій дарунок на день народження. Якщо ця жінка переступить поріг мого дому, я мазну її по обличчю цим віялом.

Лорд Віндермір. Марґерит, ти не можеш такого зробити.

Леді Віндермір. Ти ще не знаєш мене! (Відходить праворуч. З’являється Паркер.) Паркере!

Паркер. Слухаю, міледі.

Леді Віндермір. Я обідатиму у себе в кімнаті. Хоча, власне, я й не хочу обідати. Простежте, щоб до пів на одинадцяту все було готове. І ще, Паркере, – намагайтесь по змозі чіткіше вимовляти імена гостей. Часом ви говорите надто швидко, і я не встигаю як слід розчути. Для мене дуже важливо, щоб імена звучали цілком виразно, щоб я не помилилася. Ви зрозуміли, Паркере?

Паркер. Так, міледі.

Леді Віндермір. Отож подбайте про це.

Паркер виходить. Леді Віндермір звертається до лорда Віндерміра.

Артуре, якщо ця жінка зайде сюди… Я попереджую тебе…

Лорд Віндермір. Марґерит, ти знеславиш нас.

Леді Віндермір. Нас? Від цієї хвилини моє життя існує окремо від твого. Але якщо ти хочеш уникнути прилюдного скандалу, то зараз же напиши цій жінці, що я забороняю їй сюди приїздити!

Лорд Віндермір. Я не… я не можу… Вона повинна приїхати сюди!

Леді Віндермір. Тоді я так і зроблю, як сказала. (Іде до дверей з правого боку.) Ти не полишаєш мені вибору. (Виходить.)

Лорд Віндермір(гукає вслід їй). Марґерит! Марґерит! (Пауза.) Боже мій! Що мені робити? Я не зважуся сказати їй, ким насправді є ця жінка. Вона не витримала б цього сорому. (Сідає на стілець і затуляє обличчя руками.)

Завіса.

Дія друга

Велика вітальня будинку лорда Віндерміра. Двері праворуч – до танцювальної зали, де грає оркестр. Ліворуч двері, в які входять гості. У глибині з лівого боку двері на освітлену терасу. Повсюди пальми, квіти, яскраве світло. У кімнаті чимало гостей. Їх зустрічає леді Віндермір.