Портрет Доріана Ґрея (збірник)

Герцогиня Бервік (ніжним тоном). Моя дорогенька! Ти завжди кажеш саме те, що треба. Містере Гопер! Джеймсе! Еґата уже поділилася зі мною. А як вправно ви обоє тримали це все в таємниці!

Гопер. Отже ви, герцогине, не заперечуєте, щоб я забрав Еґату до Австралії?

Герцогиня Бервік(обурено). До Австралії?! Ой, не згадуйте мені про цю жахливу плебейську країну.

Гопер. Але вона сказала, що залюбки поїде туди зі мною.

Герцогиня Бервік (суворим тоном до дочки). Ти й справді так сказала, Еґато?

Леді Еґата. Так, мамо.

Герцогиня Бервік. В тебе, Еґато, зриваються з язика неймовірні дурниці. Я вважаю, що мешкати на Ґровнер-сквер куди безпечніше для здоров’я. На Ґровнер-сквер, правда, живе чимало плебейської публіки, але тут бодай не плазують оті кенгуряки. Але про це поговоримо наступного дня. Ви, Джеймсе, можете брати Еґату з собою на вечерю. А завтра ви ж, звісно, приходите до нас на сніданок. Тільки не о другій годині, а на півгодини раніше. Я певна, що у герцога знайдеться для вас кілька слів.

Гопер. Мені, герцогине, приємно буде поговорити з герцогом. Він ще жодного слова не промовив до мене.

Герцогиня Бервік. Я думаю, завтра йому багато що випаде сказати вам. (Леді Еґата виходить разом з містером Гопером.) Що ж, добраніч, Марґерит. Боюся, що це давня-давня історія, моя люба. Кохання… ну, не кохання з першого погляду, але кохання в кінці сезону, а це значно певніше.

Леді Віндермір. Добраніч, герцогине.

Герцогиня Бервік виходить під руку з лордом Пейслі.

Леді Плімдейл. Люба Марґерит, ваш чоловік танцював з такою вродливою жінкою! Я б на вашому місці перейнялася страшними ревнощами! То вона ваша близька подруга?

Леді Віндермір. Ні.

Леді Плімдейл. Отак? На добраніч, моя люба. (Кидає погляд на містера Дамбі й виходить.)

Дамбі. Які прикрі манери в цього юного Гопера!

Сесіл Ґреєм. Що ж, Гопер – джентльмен від природи, а це найгірший різновид джентльменського поріддя.

Дамбі. Тямуща жінка ця леді Віндермір. Інші жінки на її місці нізащо не прийняли б у себе місіс Ерлін, але вона засвідчила, що має таку для нашої доби незвичну річ, як тверезий глузд.

Сесіл Ґреєм. А Віндермір знає, що вдати невинність найлегше нерозважливою поведінкою.

Дамбі. Справді, любий Віндермір стає майже зовсім сучасним. Ніколи я не сподівався, що він спроможний на це.

Леді Джедбер. Добраніч, леді Віндермір. А яка чарівна жінка ця місіс Ерлін! У четвер вона буде в нас на сніданку – то, може, і ви приїхали б? Ми запросили також єпископа й милу леді Мертон.

Леді Віндермір. На жаль, цей день у мене вже розписано, леді Джедбер.

Леді Джедбер. Шкода, але що поробиш! Ходім, люба.

Леді Джедбер і міс Ґреєм виходять. Входять місіс Ерлін і лорд Віндермір.

Місіс Ерлін. Чудовий був бал! Він так нагадав мені давні дні! (Сідає на канапі.) Але й дурнів у товаристві скільки колись було – стільки й тепер. Тож приємно дізнатись, що нічого не змінилося. Окрім Марґерит. Вона стала така гарна! Останнього разу, як я її бачила – двадцять років тому – вона була опудалком у пелюшках. Таки опудалком, їй-бо. А мила герцогиня! І ця ніжна леді Еґата! Саме з тих дівчат, що мені подобаються. Але й справді бо, Віндерміре, – якщо я маю поріднитися з герцогинею…

Лорд Віндермір (сідаючи ліворуч від неї). Невже ви?…

Виходять містер Сесіл Ґреєм та решта гостей. Леді Віндермір з презирством і болем дивиться на місіс Ерлін та свого чоловіка. Вони не помічають її присутності.

Місіс Ерлін. О, так! Він завітає завтра о дванадцятій годині. Уже сьогодні він хотів освідчитись мені. Власне, таки й освідчився, і то не раз. Бідолашний Оґастес, ви ж знаєте, як він полюбляє торочити одне й те саме. Така кепська звичка! Але я сказала йому, що відповідь він почує лише завтра. Звичайно, що я дам згоду. І маю надію, що буду йому сумлінною дружиною, яка тільки можлива в наш час. А в лорда Оґастеса чимало позитивних рис. І, на щастя, вони всі на поверхні. Як і годиться чеснотам. Ну а ви ж, певна річ, маєте допомогти мені в цій справі.

Лорд Віндермір. Сподіваюсь, мені не доведеться підохочувати лорда Оґастеса?

Місіс Ерлін. О ні – з цим я сама впораюсь. Ви, Віндерміре, тільки забезпечите мені належний прибуток, добре?

Лорд Віндермір (хмурніючи). І про це ви хочете сьогодні поговорити?

Місіс Ерлін. Так.

Лорд Віндермір (з жестом роздратування). На цю тему я тут не говоритиму.

Місіс Ерлін (сміючись). Тоді обговоримо цю тему на терасі. Ділова розмова потребує мальовничого тла – хіба ж ні, Віндерміре? Коли є належне тло, жінка будь-чого доможеться.

Лорд Віндермір. Але невже не можна відкласти це на завтра?