Портрет Доріана Ґрея (збірник)

Дамбі. Я це сказав без ніякого гонору. Я просто журюся цим. Мене, бувало, кохали ревно й шалено. Я навіть шкодую, що так виходило. Бо воно страшенно ускладнювало життя. Мені хотілося бодай іноді мати трохи вільного часу для себе.

Лорд Оґастес (оглядаючись). Мабуть, щоб дечого підучитись?

Дамбі. Ні, щоб забути все, чого мене навчали. Це набагато важливіш, любий Бабчику.

Лорд Оґастес тривожно совгається на стільці.

Лорд Дарлінґтон. Ой, хлопці, які ж ви циніки!

Сесіл Ґреєм. А що таке цинік? (Сідає на спинку канапи.)

Лорд Дарлінґтон. Це людина, що знає ціну всього і не знає, чого те все варте.

Сесіл Ґреєм. А сентиментальник, любий Дарлінґтоне, це людина, що в усьому добачає якусь абсурдну вартість і не знає ринкової ціни найпростішої речі.

Лорд Дарлінґтон. Слухаючи вас, Сесіле, ніколи не занудишся. Ви говорите так, немов маєте бозна-який досвід.

Сесіл Ґреєм. А це так і є. (Іде до каміну.)

Лорд Дарлінґтон. Але ж ви для цього ще надто молодий!

Сесіл Ґреєм. Це хибна думка. Досвіду набуваєш від інстинктивного ставлення до життя. У мене воно є. У Бабчика його нема. Бабчик словом досвід називає власні помилки. Оце й усе.

Лорд Оґастес обурено обертається до них.

Дамбі. Власні помилки всі називають досвідом.

Сесіл Ґреєм (стоячи спиною до каміну). Людина не повинна чинити ніяких помилок. (Раптом помічає на канапі віяло леді Віндермір.)

Дамбі. Без них життя було б суціль безбарвним.

Сесіл Ґреєм. А ви, Дарлінґтоне, звісно, залишаєтесь вірним цій жінці, в яку закохані, цій порядній жінці?

Лорд Дарлінґтон. Коли по-справжньому кохаєш якусь жінку, Сесіле, всі інші жінки на світі так наче не існують. Кохання змінює людину – в усякому разі, я змінився.

Сесіл Ґреєм. Дорогий мій, це ж так цікаво! Бабчику, мені треба поговорити з вами.

Лорд Оґастес не озивається.

Дамбі. З Бабчиком говорити немає сенсу. Це однаково, що вести мову з кам’яним муром.

Сесіл Ґреєм. А ось мені подобається, коли говориш із кам’яним муром: від нього ніколи не почуєш заперечення. Бабчику!

Лорд Оґастес. Та що там таке? Що таке? (Підводиться і йде до Сесіла Ґреєма.)

Сесіл Ґреєм. Сюди-но. У мене до вас пару слів. (Притишеним голосом.) Дарлінґтон тут розводив мораль і просторікував про чисте кохання й усяке таке, а сам тим часом переховує у себе якусь жінку.

Лорд Оґастес. Та невже? Невже?

Сесіл Ґреєм (тихцем). Так-так, оно її віяло. (Киває головою в той бік.)

Лорд Оґастес (смішкувато). Ну й ну! Ну й ну!

Лорд Віндермір (стоячи біля дверей). Але я справді мушу йти, лорде Дарлінґтон. Мені жаль, що ви так скоро виїжджаєте з Англії. Тільки неодмінно завітайте до нас, коли повернетесь! Ми з дружиною раді будемо зустрічі з вами!

Лорд Дарлінґтон (стоячи в глибині сцени поблизу лорда Віндерміра). Боюся, що я виїжджаю на багато років. Усіх вам гараздів!

Сесіл Ґреєм. Артуре!

Лорд Віндермір. Що?

Сесіл Ґреєм. Я маю дещо сказати вам. Підійдіть-но сюди!

Лорд Віндермір (одягаючи пальто). Не можу… Я вже виходжу!

Сесіл Ґреєм. Це дещо незвичайне. Страшенно для вас цікаве.

Лорд Віндермір (посміхаючись). Знов якась ваша витребенька, Сесіле.

Сесіл Ґреєм. Зовсім ні! Це зовсім інше.

Лорд Оґастес (підходячи до лорда Віндерміра). Любий мій, не виходьте покищо. У нас із вами ще багато тем для розмови. І Сесіл он щось хоче вам показати.

Лорд Віндермір (вертаючись від дверей). То що тут таке?

Сесіл Ґреєм. У Дарлінґтона десь тут переховується жінка. Ось її віяло. Кумедно, га? (Пауза.)

Лорд Віндермір. Боже мій! (Хапає віяло. Дамбі підводиться зі стільця.)

Сесіл Ґреєм. Що таке сталося?

Лорд Віндермір. Лорде Дарлінґтон!

Лорд Дарлінґтон (обертаючись). Ну?

Лорд Віндермір. Як це у вашому помешканні опинилося віяло моєї дружини? Геть руки, Сесіле! Не торкайся мене!

Лорд Дарлінґтон. Віяло вашої дружини?

Лорд Віндермір. Так, оце воно!

Лорд Дарлінґтон (підходячи до лорда Віндерміра). Я не знаю!

Лорд Віндермір. Ви повинні знати. Я вимагаю пояснення. (До Сесіла Ґреєма.) Не тримай мене, йолопе!

Лорд Дарлінґтон (убік). Отож вона таки прийшла!

Лорд Віндермір. Говоріть, сер! Як потрапило сюди віяло моєї дружини? Дайте відповідь! Боже мій! Я обшукаю ваші кімнати, і якщо знайду тут свою дружину, то… (Намагається рухнутись.)

Лорд Дарлінґтон. Ніякого обшуку в моїх кімнатах не буде! Ви не маєте права. Я забороняю вам.

Лорд Віндермір. Ви негідник! Я не вийду звідси, поки не обшукаю геть усіх закутків. Що отам рухнулося за шторою? (Кидається до вікна. В цю мить у двері з правого боку входить місіс Ерлін.)