Портрет Доріана Ґрея (збірник)

Елджернон. Кого я бачу – Ґвендолен!

Ґвендолен. Елджі, будь ласка, відвернися. Я маю дещо важливе сказати містерові Ворзінґу. Оскільки це приватна розмова, ти її, звісно, почуєш.

Елджернон. Між іншим, Ґвендолен, – я не думаю, що можу тобі це дозволити.

Ґвендолен. Ти, Елджі, завжди надто аморально ставишся до життя. Тобі треба ще дорости, щоб таке робити. (Елджернон відходить до каміну.)

Джек. Голубко моя, Ґвендолен!

Ґвендолен. Ернесте, ми ніколи не зможемо одружитись. З маминого обличчя я побачила, що цього ніколи не буде. Тепер мало хто з батьків зважає на думку своїх дітей. Колишня повага до юності швидко відмирає. Якщо я й мала якийсь вплив на свою маму, то тільки до трьохрічного віку. Але хоч вона й не дозволить мені вийти за вас заміж і я одружуся з кимось іншим, і може навіть не один раз, це все одно не змінить моєї довічної відданості вам.

Джек. Ґвендолен, дорога моя!

Ґвендолен. Історія вашого романтичного походження, яку я почула від мами з неприємним коментарем, – природно, зворушила мене до глибини душі. У вашому імені якісь нездоланні чари. А безхитрісність вашого характеру просто незбагненна для мене. Вашу лондонську адресу в Олбені я маю. А яка ваша адреса на провінції?

Джек. Мій маєток у Вултоні, Гердфордшир.

Елджернон, що уважно прислухався до цієї розмови, посміхнувся сам до себе й став записувати адресу на своєму манжеті. Потім узяв зі столу розклад залізничного руху.

Ґвендолен. Сподіваюся, пошта у вас там справно працює? Можливо, нам доведеться вдатись до відчайдушних заходів. Усе це, звичайно, треба буде серйозно обміркувати. Я підтримуватиму зв’язок з вами щодня.

Джек. Моя єдина!

Ґвендолен. Ви ще довго залишатиметесь у Лондоні?

Джек. До понеділка.

Ґвендолен. Чудово! Вже можеш обернутись, Елджі.

Елджернон. Дякую, я вже обернувся.

Ґвендолен. Можеш і подзвонити.

Джек. Ви дозволите мені провести вас до карети, голубко?

Ґвендолен. Аякже.

Джек (до Лейна, що тільки-но ввійшов). Я проведу міс Ферфакс.

Лейн. Будь ласка, сер.

Джек і Ґвендолен виходять.

Лейн підносить Елджернону на таці листи. Очевидно, це все були рахунки, бо Елджернон, глянувши на конверти, рве їх на клапті.

Елджернон. Склянку хересу, Лейне.

Лейн. Слухаю, сер.

Елджернон. Завтра, Лейне, я вирушаю банберити.

Лейн. Слухаю, сер.

Елджернон. І до понеділка мабуть не повернуся. Спакуйте моє вихідне вбрання, смокінг і все інше для поїздки до містера Банбері…

Лейн. Слухаю, сер. (Подає херес.)

Елджернон. Я маю надію, що завтра буде погожий день, Лейне.

Лейн. Погожих днів ніколи не буває, сер.

Елджернон. Ви, Лейне, справжній песиміст.

Лейн. Намагаюсь якомога, сер.

Входить Джек. Лейн виходить.

Джек. Яка розважлива й тямуща дівчина! Єдина в житті, яку я полюбив. (Елджернон регоче на весь голос.) Що це тебе так звеселило?

Елджернон. Та трохи переживаю за бідолашного Банбері, оце й тільки.

Джек. Якщо ти не остережешся, матимеш із цим Банбері неабияку халепу!

Елджернон. А мені халепи якраз до вподоби, це єдине, що позбавляє нудьги.

Джек. Ой, які дурниці ти городиш, Елджі! Від тебе ніколи нічого не почуєш, крім дурниць.

Елджернон. А їх ніхто не оминає.

Джек кидає обурений погляд на Елджернона і виходить з кімнати. Елджернон запалює цигарку, читає запис на манжеті й посміхається.

Завіса.

Дія друга

Сад у маєтку Джона Ворзінґа. В цьому старомодному саду повсюди ростуть троянди. Сірі кам’яні сходи ведуть до будинку. Липень місяць. У затінку великого тисового дерева стоять плетені стільці й стіл, на якому повно книжок.

За столом сидить міс Призм, а Сесілі в глибині саду поливає квіти.

Міс Призм (кличе). Сесілі, Сесілі! Таж така утилітарна робота, як поливання квітів, це радше Моултонів обов’язок, а не ваш. Особливо в таку хвилину, коли на вас чекає інтелектуальна насолода. Ваша німецька граматика лежить на столі. Розгорніть її на п’ятнадцятій сторінці. Ми повторимо вчорашній урок.

Сесілі. Ох, краще б ви уроки німецької мови давали Моултонові, а не мені. Моултоне!

Моултон (широко усміхаючись, виглядає з-поза живоплоту). Що ви кажете, міс Сесілі?

Сесілі. Вас не приваблює німецька мова, Моултоне? Цією мовою розмовляють ті, хто живе в Німеччині.

Моултон (хитаючи головою). Я, міс, не знаюся на цих шершавих мовах. (Робить уклін у бік міс Призм.) Але я зовсім не хочу вас образити, мем. (Зникає за живоплотом.)