Портрет Доріана Ґрея (збірник)

Сесілі. Що ж, я, звичайно, розумію, наскільки важливо не дотриматись ділової домовленості, коли хочеш зберегти відчуття краси життя, та все-таки, здається, вам краще дочекатись повернення дядечка Джека. Я знаю, що він збирався обговорити з вами проблему вашої еміграції.

Елджернон. Моєї – що?

Сесілі. Вашої еміграції. Він же поїхав придбати вам вбрання на дорогу.

Елджернон. Я б нізащо не довірив Джекові купувати мені таке вбрання. Він же навіть на краватках не розуміється!

Сесілі. Не думаю, що вам будуть потрібні краватки. Адже дядечко Джек спроваджує вас до Австралії.

Елджернон. Австралія? Та я швидше повішуся!

Сесілі. Що ж, у середу за обідом він сказав, що вам доведеться вибирати між цим світом, тим світом і Австралією.

Елджернон. Ну й ну! Але інформація, яку я маю стосовно Австралії та того світу, не вельми підбадьорлива. Мене й цей світ задовольняє, кузино Сесілі.

Сесілі. Так, але чи задовольняєте ви цей самий світ?

Елджернон. Мабуть, таки не дуже. Тим-то я й сподіваюся за вашою допомогою виправитись. Це, кузино Сесілі, могло б стати вашим покликанням – звісно, якби ви ним перейнялися.

Сесілі. Як ви наважуєтесь накидати мені таке покликання?

Елджернон. Я перепрошую, але в наші дні, здається, кожна жінка має якесь покликання.

Сесілі. Кожна особа жіночої статі, а це не значить, що кожна жінка! Крім того, сьогодні я не маю часу вас виправляти.

Елджернон. Тоді ви не проти, щоб я сам сьогодні взявся за своє виправлення?

Сесілі. Це було б дон-кіхотство з вашого боку. Але спробувати не завадить.

Елджернон. Тоді я спробую. Я вже й зараз відчуваю, що кращаю.

Сесілі. А от вигляд у вас гіршає.

Елджернон. Це тому, що я зголоднів.

Сесілі. Яка ж з мене забувака! Я б мала пам’ятати, що як людина збирається почати зовсім нове життя, то вона потребує регулярного й здорового харчування. О другій годині у мене й міс Призм буде на ленч смажена баранина.

Елджернон. Боюся, що це для мене занадто поживне.

Сесілі. Дядечкові Джеку, здоров’я якого підупало внаслідок ваших вечірніх прогулянок по місту, його лондонський лікар приписав споживати щодня о дванадцятій годині паштет з гусячої печінки в придачу з шампанським виробництва 1889 року. Але я не певна, чи такий інвалідський наїдок сподобається вам.

Елджернон. О, та мені вистачить і самого шампанського вісімдесят дев’ятого року!

Сесілі. Я рада, що у вас такий невибагливий смак. Тож пройдім до їдальні.

Елджернон. Дякую вам. А можна, я перед цим зірву квітку для петельки? Якщо в мене нема бутоньєрки, то і їжі душа не сприймає.

Сесілі. Марешаль Нієль?[203] (Бере в руки ножиці.)

Елджернон. Ні, я віддав би перевагу рожевій троянді.

Сесілі. А чому саме їй? (Зрізає троянду.)

Елджернон. Тому, що ви, кузино Сесілі, схожі на рожеву троянду.

Сесілі. Мені здається, вам не годилося б так розмовляти зі мною. Міс Призм ніколи не каже мені таких речей.

Елджернон. Це значить, що міс Призм просто короткозора бабця. (Сесілі встромляє троянду йому в петельку.) Ви – найгарніша дівчина з усіх, що я бачив.

Сесілі. Міс Призм вважає, що врода – це наче пастка.

Елджернон. В таку пастку ладен попасти кожен розважливий юнак.

Сесілі. Не думаю, що мені приємно було б зловити якогось розважливого юнака. З ним же нема про що говорити!

Вони входять у будинок. З прогулянки повертаються міс Призм і Чезюбл.

Міс Призм. Ви занадто самітні, любий докторе Чезюбл. Вам треба б одружитись. Мізантропа я ще можу зрозуміти, але жінкотроп – це вже не вкладається в голові.

Чезюбл (здригнувшись, як сутий науковець). Повірте мені, я не заслуговую такого неологічного вислову! Приписи та й практика первісної християнської церкви однозначно заперечували шлюбне життя.

Міс Призм (повчально). Через це первісне християнство і не дожило до наших днів. І ви, любий докторе, здається, не усвідомлюєте, що, вперто залишаючись неодруженим, тим самим стаєте для всіх спокусою. Чоловікам слід бути обачливішими: целібат може збити з путі праведної слабодухих.

Чезюбл. А хіба чоловік у шлюбі менш привабливий?

Міс Призм. Чоловік у шлюбі привабливий лише для власної дружини.

Чезюбл. Однак часто, як я чув, навіть для неї він втрачає привабливість…

Міс Призм. Це залежить від інтелектуальних уподобань жінки. Дійшлий вік щодо цього найнадійніший. На зрілість можна покластись. А молоді жінки – ще зелені. (Доктор Чезюбл здригається.) Це я кажу з погляду садівника. Мою метафору запозичено з плодівництва. Але де ж це Сесілі?

Чезюбл. Либонь, теж вирішила пройтися до школи й назад.

З глибин саду повільно наближається Джек. Він вбраний в усе чорне, на капелюсі жалобна пов’язка, на руках чорні рукавички.

Міс Призм. Містере Ворзінґ!

Чезюбл. Містере Ворзінґ!

Міс Призм. Такий сюрприз! Ми не сподівалися вас до полудня в понеділок.