Портрет Доріана Ґрея (збірник)

Джек. Сподіваюся, Ернесте, я можу покластись на твою заяву минулого тижня, що ти розрахувався з усіма своїми боргами. Сподіваюся, утебе нема ніяких несплачених рахунків.

Елджернон. Я взагалі не маю ніяких боргів, любий Джеку. Завдяки твоїй щедрості я нікому не винен ані пенса – ну хіба що за кілька краваток.

Джек. Дуже радий це чути.

З’являється Мерімен.

Мерімен. Містер Ґрібсбі.

Мерімен відходить, з’являється Ґрібсбі.

Ґрібсбі (до доктора Чезюбла). Містер Ернест Ворзінґ?

Міс Призм. Ось містер Ернест Ворзінґ. (Показує рукою.)

Ґрібсбі. Містер Ернест Ворзінґ?

Елджернон. Так.

Ґрібсбі. Помешкання Б-4, Олбені?

Елджернон. Так, це моя адреса.

Ґрібсбі. Мені дуже прикро, сер, але ми маємо припис заарештувати вас на двадцять діб за позовом компанії з обмеженою відповідальністю «Савой-готель» на суму в 762 фунти 14 шилінгів 2 пенси.

Елджернон. Це позов проти мене?

Ґрібсбі. Так, сер.

Елджернон. Це чиста нісенітниця! Я ніколи не обідав у «Савою» своїм коштом. Я завжди обідаю у Вілліса. Там набагато дорожче. Я не винен ані пенса «Савою».

Ґрібсбі. В приписі зазначено, що вас особисто обслужили в Олбені 27 травня. Ухвалу суду щодо несплати вами згаданої суми було винесено 5 червня. Після цього ми письмово зверталися до вас не менше, як п’ятнадцять разів, і на жодне звернення не дістали відповіді. Виходячи з інтересів наших клієнтів, ми не мали іншого вибору, як одержати ордер на взяття вас під варту.

Елджернон. Взяття під варту! Що ви під цим розумієте? У мене нема найменшого наміру звідси вибиратись. Я перебуватиму тут цілий тиждень. Я тут разом з братом. Якщо вам здається, що я, тільки-но приїхавши сюди, зараз же гайну до Лондона, то ви дуже помиляєтесь.

Ґрібсбі. Я тільки повірник. Я не вдаюся ні до якого насильства над особистістю. Судовий урядник, що має своїм обов’язком затримувати особу боржника, чекає в однокінному екіпажі надворі. Він має значний досвід у таких справах. Через це ми й вдаємось до його послуг. Але ви, безперечно, волієте радше сплатити борг.

Елджернон. Сплатити борг? А як я можу це зробити? Невже ви гадаєте, що я маю якісь гроші? Тоді ви справжній довбняк. Жоден джентльмен ніколи не має грошей.

Ґрібсбі. Я з досвіду знаю, що задля сплати такої послуги завжди знаходяться родичі.

Елджернон. Джеку, отже це тобі доведеться залагодити цю справу.

Джек. Будь ласка, містере Ґрібсбі, – дозвольте мені конкретніше ознайомитися з цим документом. (Гортає поданий йому чималенький блок паперів.) 762 фунти 14 шилінгів 2 пенси від жовтня місяця. Мушу завважити, що я за все своє життя не стикався з таким безоглядним марнотратством. (Передає документ докторові Чезюблу.)

Міс Призм. 762 фунти тільки за їжу! Мало пуття з молодика, що їсть так багато, та ще й так часто.

Чезюбл. Ми вже далеко відійшли від тих часів, коли домінували Вордсвортова скромність[204] в їжі й піднесеність у думках.

Джек. То як ви гадаєте, докторе Чезюбл, – мені таки треба сплатити цей велетенський братів рахунок?

Чезюбл. Мушу сказати, що я так не думаю. Це було б заохоченням його до подальшого розтринькування грошей.

Міс Призм. Що хто сіє, те нехай і жне. А ув’язнення якраз може бути дуже благотворним. Шкода тільки, що воно зводиться лише до двадцяти днів.

Джек. Я цілком з вами згоден.

Елджернон. Мій любий, який же з тебе сміхотун! Ти ж чудово знаєш, що насправді це твій борг.

Джек. Мій?

Елджернон. Так, і ти це знаєш.

Чезюбл. Містере Ворзінґ, якщо ви жартуєте, то зовсім недоречно.

Міс Призм. Це дике зухвальство! Саме те, чого я й сподівалася від нього.

Сесілі. І невдячність. Я цього не сподівалася.

Джек. Не звертайте уваги на те, що він каже. Він завжди так поводиться. Ти хочеш сказати, що ти не Ернест Ворзінґ, котрий живе в помешканні Б-4 в Олбені. Якщо ти вже на це пішов, то чому б тобі не заперечити, що ти мій брат? Чому?

Елджернон. Я просто не збираюся цього робити, друзяко, це було б абсурдом. Звичайно, я твій брат. Отож ти й мусиш сплатити за мене цей борг.

Джек. Заявляю тобі відверто, що я не маю найменшого наміру робити щось у цьому роді. Доктор Чезюбл, достойний пастор своєї парафії, і міс Призм, на глибокі й тверезі судження якої я твердо покладаюся, – вони обоє тієї думки, що ув’язнення тобі дуже добре прислужилося б. Я теж так думаю.

Ґрібсбі (дістаючи годинника). Я перепрошую, що порушую цю приємну родинну бесіду, але час налягає. Ми повинні приїхати в Голвей до настання четвертої години, бо пізніше ускладнюється прохід туди. Там дуже суворі правила.

Елджернон. Голвей!

Ґрібсбі. За такого роду переступи звичайно утримають в Голвеї.

Елджернон. Ну, тоді я категорично відмовляюсь бути ув’язненим на такій далекій околиці за те, що обідав у Вест-Енді.

Ґрібсбі. Рахунок вам виставлено за вечері, а не за обіди.

Елджернон. Щодо цього мені байдуже. Я кажу тільки те, що я не згоден бути ув’язненим на тій околиці.