Портрет Доріана Ґрея (збірник)

Ґрібсбі. На тому передмісті проживають люди середнього класу, це правда, але сама в’язниця фешенебельна й простора, і там надається достатньо можливостей робити моціон у певні години дня. Що стосується медичних послуг, то їх завжди легко одержати, для цього виділено відповідний час.

Елджернон. Робити моціон! Боже мій! Жоден джентльмен не робить моціонів. Ви, здається, не розумієте, що таке джентльмен.

Ґрібсбі. Я з багатьма джентльменами стикався, тож і справді, може, не розумію їх. Серед них же трапляються найдивовижніші різновиди. Результат культивації, не що інше. То вже, будь ласка, збирайтеся, сер, якщо це не обтяжить вас.

Елджернон (благально). Джеку!

Міс Призм. Молю вас не поступатись, містере Ворзінґ.

Чезюбл. Це така ситуація, що слабкості тут не місце. Вона була б самооманою.

Джек. Я не збираюся поступатись і ніякій слабкості чи омані не піддамся.

Сесілі. Дядечку Джеку! Здається, у вас є трохи моїх грошей, так? То дозвольте, щоб я сплатила цей борг. Мені б зовсім не хотілося, щоб ваш брат опинився в тюрмі.

Джек. Ні-ні, я не можу погодитись, аби ти, Сесілі, викидала на це свої гроші. Це було б абсурдом.

Сесілі. Тоді, може, ви самі сплатите? Вам же буде, мабуть, прикро, якщо вашого брата ув’язнять. Я, правду кажучи, повністю в ньому розчарувалась.

Джек. І ти, Сесілі, більше не будеш з ним розмовляти?

Сесілі. Звичайно, не буду – хіба що він сам першим озветься до мене. Не відповісти йому було б ознакою явної невихованості.

Джек. Добре, тоді я подбаю, щоб він уже не озивався до тебе. Я подбаю, щоб він уже ні до кого не озивався в цьому домі. Треба, щоб він поплатився за те, що накоїв. Містере Ґрібсбі…

Ґрібсбі. Слухаю, сер.

Джек. Я сплачу цей борг мого брата, це буде останній борг, що я плачу за нього. То яка там сума?

Ґрібсбі. 762 фунти 14 шилінгів 2 пенси. Ой, та ще ж 5 шилінгів і 9 пенсів за екіпаж, найнятий задля вигоди клієнта.

Джек. Гаразд.

Міс Призм. На мою думку, ця щедрість досить безглузда.

Чезюбл (махаючи рукою). Серце має свою мудрість, – як і голова, міс Призм.

Джек. Чек сплачується фірмі «Паркер і Ґрібсбі», як я розумію?

Ґрібсбі. Так, сер. Тільки, будь ласка, не перекресліть чек. Дякую вам. (До доктора Чезюбла.) На все добре. (Доктор Чезюбл холодно вклоняється.) На все добре. (Міс Призм також холодно вклоняється. до Елджернона.) Маю надію ще стрітися з вами за якоїсь нагоди.

Елджернон. Сподіваюся, що цього не буде. У вас хибне уявлення про те, в якому товаристві джентльмен волів би спілкуватись. Та жоден джентльмен не схоче знатися з повіреним, який запроторює його в тюрягу на глухій околиці!

Ґрібсбі. Ваша правда, ваша правда.

Елджернон. До речі, Ґрібсбі: ви, Ґрібсбі, не поїдете назад до станції в цьому екіпажі. Екіпаж цей – мій. Його найнято задля моєї вигоди. Вам доведеться пішака добиратись до станції. І це, між іншим, дуже добре. Повірені надто мало ходять пішки. Я не знаю ані одного повіреного, що не потребував би цього моціону. Як правило, вони сидять цілий день за столом в духоті своїх контор, нехтуючи власні обов’язки.

Джек. Ви можете їхати в екіпажі, містере Ґрібсбі.

Ґрібсбі. Дякую, сер.

Ґрібсбі відходить.

Сесілі. День сьогодні такий спекотний, – правда, містере Чезюбл?

Чезюбл. Але в небі чутно грім.

Міс Призм. Атмосфера потребує чистішого повітря.

Чезюбл. А ви читали сьогоднішній «Таймс», містере Ворзінґ? Там дуже цікава стаття про поширення релігійних почуттів серед мирян.

Джек. Я газету відкладаю на післяобідній час.

З’являється Мерімен.

Мерімен. Ленч на столі, сер.

Елджернон. О, це добра новина. Я страшенно зголоднів.

Сесілі (заперечливим тоном). Але ж ви вже мали ленч.

Джек. Уже мав ленч?

Сесілі. Так, дядечку Джеку. Він дістав на перекуску бутерброд з паштетом із гусячої печінки і маленьку пляшку того шампанського, що порадив вам лікар.

Джек. Моє шампанське вісімдесят дев’ятого року!

Сесілі. Так. Вам, я подумала, буде приємно, що ваш брат пригостився тим самим шампанським, яке й ви п’єте.

Джек. Ну добре! Але як він уже спожив раз ленч, то вдруге йому не годиться розраховувати на те саме. Це було б чисте безглуздя.

Міс Призм. Споживати по два ленчі на один день – не просто безцеремонність. Це розбещеність.

Чезюбл. Навіть поганські філософи засуджували надмірність у харчуванні. Якнайсуворіш висловлювався з цього приводу Аристотель. При цьому він послуговувався такими самими термінами, як і щодо лихварства.

Джек. Докторе, ви можете провести наших леді до їдальні?

Чезюбл. Залюбки!

Чезюбл іде до будинку разом з міс Призм та Сесілі.

Джек. Твоя банберія, Елджі, таки не мала великого успіху. Не пощастило сьогодні твоїй банберії.

Елджернон. Що ж, з банберією буває коли краще, коли гірше, як і з усім іншим. Мене б задовольнило, якби ти допустив мене до ленчу. А головне, що я побачив Сесілі й що вона така мила.

Джек. Не говори так про міс Кард’ю. Мені це не подобається.