Раптом позаду нього прочинилися двері. Бім утратив рівновагу, ледве не впавши назад. А потім, розвернувшись, він побачив свого техніка, який стояв біля столу, заціпенілий від жаху. Підлогою лабораторії котилося щось маленьке й металеве. Воно виглядало, як збільшена бляшана коробка з-під печива, і на шаленій швидкості поспішало назустріч Тіролеві. Ця штука — металева й блискуча — вискочила Тіролеві на руки, і старий, не гаючи часу, чкурнув коридором до виходу.
— Що це було? — отямившись, запитав технік.
Проігнорувавши запитання, Бім поквапився слідом за Тіролем.
— Він забрав його! — несамовито вигукнув він.
— Воно... — пробурмотів технік, — воно було телевізором. І воно
II
Міністерстві внутрішніх справ кипіла робота над опрацюванням отриманої інформації.
Процес відбору дедалі чіткіших категорій був кропітким і потребував багато часу. Більшість персоналу пішла додому спати, була майже третя ранку, коридори та офіси спорожніли. У темряві туди-сюди повзали кілька механічних приладів-прибирачів. Єдині ознаки життя можна було побачити лише в кабінеті, де відбувалася обробка даних. Едвард Екере терпляче чекав результатів, нових прикмет, а також їхнього опрацювання системою.
Праворуч від нього кілька полісменів грали в якусь лотерею, терпляче очікуючи, коли їх пошлють на затримання злочинця. Лінії зв’язку з квартирою Гаймі Розенбурґа безперервно гуділи. А внизу на темній вулиці Герві Ґерт усе ще сидів у пропагандистській будці на тротуарі, раз у раз вмикаючи екран зі словом «ГАНЬБА!» й бурмочучи у вуха перехожих свої гасла. Зараз повз нього ніхто не проходив, але Ґерта це не зупиняло. Він був невтомний і ніколи не здавався.
— От психопат, — обурливо мовив Екере. Навіть тут, шістьма поверхами вище, цей деренчливий, надокучливий голос долинав до його середнього вуха.
— То арештуйте його, — запропонував один із гравців. Лотерея, в яку він грав, була заплутаною й підступною версією тієї, яку випускали на Центаврі III. — Можна відібрати в нього ліцензію.
Екерс не знав, чим себе розважити, тож почав вигадувати і редагувати звинувачення для Ґерта, такий собі псевдонауковий аналіз психічних відхилень цього чоловіка. Йому подобалося грати роль психоаналітика, це надавало йому відчуття влади.
Екере залишив речення незакінченим, бо не знав структури маніакального типу. Хай там як, а проте аналіз вийшов блискучим, і колись він ляже на стіл відповідної служби замість бриніти у нього в голові. Коли це станеться, набридливому голосу нададуть останнє слово.
— Велика метушня, — торочив Ґерт. — Система вигнання геть розхиталася... її охопила криза.
— Чому це раптом криза? — вголос поцікавився Екере.
Внизу, на тротуарі, Ґерт відповів:
— Гудуть машини. Всіх охопило сильне хвилювання. Перш ніж зійде сонце, чиясь голова полетить у кошик... — його голос перетворився на втомлене бубоніння. — Інтриги і вбивства.
Трупи... поліція влаштовує лови, а красуня — засідку.
Екере доповнив свій аналіз.
Екерса це потішило. Він підвівся й підійшов до програміста, який працював над даними.
— Як справи? — запитав він.
— Наразі ось як, — відказав програміст. Його обличчя вкривала нерівна сива щетина, а очі сльозилися. — Ми поступово звужуємо коло підозрюваних.
Сівши на своє місце, Екере подумав, як добре було б повернутися до днів усемогутніх відбитків пальців. Проте такі відбитки не використовували вже багато місяців, існували тисячі технік для того, щоб їх видалити або замінити на чужі.
Жодна окремо взята прикмета не дозволяла виокремити потрібного індивіда. Потрібен був композит, Гештальт зі збірними даними.
1) зразок крові (І група) 6,139,481,601
2) розмір взуття (46/47) 1,268,303,431
3) курець 791,992,386
За) курець (сигара) 52,774,853
4) стать (чоловіча) 26,449,094
5) вік (30-40 років) 9,221,397
6) вага (90 кг) 488,290
7) зразок тканини з одягу 17,459
8) зразок волосся 866
9) вид зброї 40