Повне зібрання короткої прози. Том 3

На основі цих даних вимальовувався доволі чіткий портрет злочинця. Екере практично бачив його перед собою. Цей чоловік немов стояв тут, перед його столом. Доволі молодий, кремезний, курить сигари, вбраний у надзвичайно дорогий твідовий костюм. Цей індивід був зібраний із дев’яти прикмет, десятої не було: наразі це були всі дані на нього.

Проте, згідно зі звітом, квартиру ретельно обшукали. Прилади-розвідники почали обстежувати прилеглий до будинку шматок вулиці.

— Потрібна ще одна прикмета, — зауважив Екере, повертаючи звіт програмістові. І спитав себе, чи знайдуть вони щось іще і скільки годин займуть ці пошуки.

Щоб якось згаяти час, він зателефонував своїй дружині, проте замість Еллен почув запис автоматичного відповідача:

— Вітаю, сер. Місіс Екере уже пішла спати. Ви можете записати їй тридцятисекундне повідомлення, транскрипцію якого вона отримає завтра вранці. Дякую за ваш дзвінок.

Екере розлючено загарчав і кинув слухавку. Цікаво, чи Еллен справді вже в ліжку, не виключено, що вона, як і раніше, вислизнула з дому. Та, зрештою, вже майже третя ранку. Будь-яка нормальна людина давно спить, це тільки вони з Ґертом нидіють на робочих місцях, виконуючи свої обов’язки.

Що Ґерт мав на увазі під «красунею»?

— Містере Екере, — покликав програміст, — щойно надійшла десята прикмета.

Екере із надією поглянув на базу даних. Авжеж, він нічого не побачив, справжній механізм перебував у підвалах будинку: тут стояли лише рецептори-приймачі та пристрій для видачі карток. Але сам погляд на цю машинерію приносив якесь заспокоєння. Тим часом у базу якраз ввели десяту ознаку. Уже за мить він дізнається, скільки городян відповідає всім десяти категоріям... дізнається, чи їх достатньо для того, щоб виокремити когось одного.

— Готово, — повідомив програміст, простягаючи йому звіт.

Тип транспортного засобу (колір) 7

— Слава богу, — тихо сказав Екере. — Це ж зовсім мало. Семеро підозрюваних — із цим можна працювати.

— Роздрукувати вам сім карток?

— Так, друкуй, — кивнув Екере.

Наступної секунди пристрій виплюнув на тацю сім акуратних білих карток. Програміст передав картки Екерсу, і той квапливо їх проглянув. Наступним кроком було встановити мотиви злочину і місце перебування злочинця: те, що можна дізнатися зі справ підозрюваних.

Шість із семи імен нічого йому не сказали. Двоє жили на Венері, один — у системі Центавра, один був звідкись із Сиріуса, ще один лежав у лікарні, шостий жив у Радянському Союзі. А от сьомий мешкав за кілька миль звідси, у передмісті Нью-Йорка.

ЛАНТАНО, ДЕВІД

Це усе прояснювало. Ґештальт матеріалізувався в Екерса у голові, образ набув реальних рис. Він очікував і навіть молився, щоб побачити картку Лантано.

— Ось ваш зловмисник, — голосом, у якому вчувалося хвилювання, повідомив він поглиненим грою полісменам. — Візьміть підкріплення, його буде непросто захопити, — і значуще додав: — Мабуть, краще я теж до вас приєднаюся.

Бім вибіг у вестибюль, коли згорблена фігура Пола Тіроля саме вислизнула за двері на темну вулицю. Молода жінка, прошмигнувши поперед нього, застрибнула до припаркованої машини й запустила двигун, щойно Тіроль сів у машину, вона рвонула з місця.

Засапаний, Бім безсило стояв на спорожнілій дорозі, збираючи докупи думки. Ерзац-телевізор пропав, а з ним і єдиний його доказ. Він поплентався далі вулицею. Кроки відлунювали в її холодному мовчанні. Утікачів нема, нікого нема.

— Прокляття, — пробурмотів він мало не з релігійним почуттям. Тепер зрозуміло, що телевізор — робот із надскладною будовою — належав Полу Тіролю, щойно робот відчув його присутність, він радісно кинувся до хазяїна. Шукаючи у нього... захисту?

Те щось вбило Гаймі; і воно належало Тіролю. Отже, скориставшись таким складним і незвичайним способом, Тіроль позбувся свого працівника, маріонеткового голови з П’ятої авеню. За грубими припущеннями, такий високотехнологічний робот міг коштувати десь із сто тисяч доларів.

Величезні гроші, зважаючи на те, що вбивство було одним із найпростіших злочинів. Чому б не найняти для цієї мети якогось волоцюгу з ломом?

Бім почвалав назад до лабораторії. Тоді несподівано передумав і кинувся в бік бізнес-кварталу. Коли під’їхало безводієве таксі, він зупинив його й заскочив досередини.

— Куди їдемо, спортсмене? — запитав голос диспетчера. Міськими таксі дистанційно керували з єдиного центрального офісу.

Він назвав бар. Відхилившись на спинку сидіння, Екере задумався. Вбивство міг здійснити будь-хто, для цього необов’язково розробляти дороговартісну машину складної конструкції.

Ця машина мала якесь інше призначення. Вбивство Гаймі Розенбурґа було радше випадковістю.

На тлі нічного обрію проступили обриси величезної кам’яної споруди. Екере оглянув її з відстані. Світло всередині не горіло, усе було зачинене й замкнене. Перед будинком простягся газон площею з акр. Девід Лантано був, мабуть, останньою людиною на Землі, яка могла собі дозволити мати газон такого розміру, дешевше було купити цілу планету в іншій зоряній системі.