Повне зібрання короткої прози. Том 3

— Ніхто, — заперечив Гуд, — не може нести одноосібну відповідальність за початок війни.

— Проте він був вагомою фігурою, — не поступалася Джоан. — Ось чому вони так старалися знищити всі сліди його існування.

Гуд кивнув.

— Якби не «Таймз», — вела вона далі, — хіба ми здогадалися б, що існує такий політичний гравець, як Бенні Цемолі? Ми багато в чому завдячуємо цій газеті. Вони прогледіли її або, можливо, не мали змоги серйозно зайнятися нею. Можливо, вони діяли поспіхом і їм навіть за десять років не вдалося з усім цим впоратися. Дуже важко придушити будь-який вияв активності світового політичного руху, особливо якщо його лідер тепер, на цій фінальній стадії, здобув абсолютну владу.

— Не важко, а неможливо, — виправив Гуд.

Замурована комора позаду продуктової крамниці грека... цього виявилося достатньо, щоб дізнатися усе, що нам потрібно. Тепер люди Дітріха можуть довершити справу. Якщо Цемолі живий, вони його врешті-решт знайдуть, а якщо мертвий — у цьому, з огляду на вдану Дітріха, їх важко буде переконати — вони ніколи не припинять цих розшуків.

— Добре те, — міркувала Джоан, — що багато невинних людей тепер зірветься з гачка. Дітріх припинить їх переслідувати. Його увагу поглине вистеження Цемолі.

А й справді, подумав Гуд, це дуже важливо. Центавріанська поліція довгий час буде цілком зайнята іншою справою, і від цього усі тільки виграють, включно з ЦАБЕ та його програмою реконструкції.

Якби Бенні Цемолі не існувало, промайнуло йому в голові, його б треба було вигадати. Чудернацька думка... Він і сам не знав, чому так подумав. Гуд укотре поглянув на фото, пробуючи видобути якомога більше інформації з плаского зображення цього чоловіка. Який у Цемолі був голос? Чи володів він силою ораторського мистецтва, як багато колишніх демагогів? І як він писав... Можливо, дещо із написаного ним з часом десь і вигулькне. Якщо пощастить, аудіоплівка із записом його промов, зі справжнім голосом цього чоловіка. Можливо, навіть відеокасети. Врешті-решт усе проясниться, це тільки питання часу. І тоді ми зможемо відчути на собі, як це — жити в тіні такої людини, усвідомив він.

Заскрекотіла лінія зв’язку з офісом Дітріха. Гуд підняв слухавку.

— У нас тут цей грек, — почав Дітріх. — Він зробив кілька зізнань під дією препаратів, це може вас зацікавити.

— Слухаю, — коротко сказав Гуд.

Дітріх продовжив:

— Він каже, що лишався послідовником Цемолі протягом сімнадцяти років, такий собі «старожил» Руху. Вони зустрічалися двічі на тиждень у його крамниці в ті далекі дні, коли Рух був нечисленний і порівняно слабкий. Та світлина, що у вас, — я її, звісно, не бачив, проте Ставрос, цей наш грецький друг, розповів мені про неї, — цей портрет насправді застарілий у тому сенсі, що серед вірних Цемолі людей в обігу є кілька пізніших зображень. Ставрос прикипів до цього, давнього, суто із сентиментальних почуттів. Він нагадує йому про старі часи. Поступово Рух набув більшого впливу, і Цемолі перестав з’являтися у крамниці, тож наш грек втратив із ним безпосередній зв’язок. Ставрос і далі сумлінно платив членські внески, проте сам Рух перетворився для нього радше на абстракцію.

— А як щодо війни? — запитав Гуд.

— Напередодні війни Цемолі тут, у Північній Америці, захопив владу під час путчу і у час тяжкої економічної кризи пішов маршем на Нью-Йорк-сіті. Мільйони людей залишилися без роботи, і він скористався їхньою підтримкою. Він намагався розв’язати їхні економічні проблеми за допомогою агресивної зовнішньої політики — напав на кілька латиноамериканських республік, які перебували у сфері впливу Китаю. Оце, здається, й усе. Щоправда, Ставрос дещо плутається в загальній картині... доведеться заповнювати прогалини зізнаннями інших ентузіастів, яких ми шукатимемо. Найкраще брати молодших. Цьому все ж таки більше сімдесяти років.

Гуд сказав:

— Сподіваюся, ви не притягнете його до суду.

— Звісно, ні. Він — просто наше джерело інформації. Коли він нам усе розкаже, ми його відпустимо — хай повертається до своєї цибулі та консервованих фруктів. Він не становить жодної загрози.

— А що Цемолі? Він пережив війну?

— Так, — підтвердив Дітріх. — Проте це було десять років тому. Ставрос не знає, чи цей чоловік досі живий. Особисто я думаю, що так, і ми перевірятимемо цю версію, аж поки не підтвердиться, що вона хибна. Ми мусимо це зробити.

Гуд подякував йому і відключив зв’язок.