Повне зібрання короткої прози. Том 3

Я хотів провалити тест, усвідомив він. Навіщо? Щоб вибратися звідси, щоб мати привід кинути все це — квартиру, роботу і вшитися звідси якнайдалі. Емігрувати в самій сорочці, у тарадайці, що розвалиться на шматки під час приземлення посеред марсіанської пустелі.

— Дякую, — похмуро сказав він.

Стоун скоромовкою проговорив:

— Колись ви зможете зробити для мене те саме.

— О, так, із задоволенням, — пообіцяв Данкан. Повернувшись до своєї квартири, Стоун лишив його наодинці з телевізором, джаґом і підробленими результатами тесту, а також із розхристаними думками.

Еле, ти повинен мені допомогти, безгучно простогнав він. Витягни мене звідси, самотужки я не здатен навіть тест провалити.

У маленькій прибудові позаду Двигун-джунглів №3 Ел Данкан сидів, поклавши ноги на стіл, курив цигарку і роздивлявся перехожих, тротуар, покупців та крамниці центру Рено, що в Неваді. За блиском нових тарадайок, рясно прикрашених транспарантами та прапорцями, він побачив фігуру, яка причаїлася під знаком, написаним великими літерами, — «ШАЛЕНИЙ ЛЮК».

Цю фігуру помітив не тільки він, тротуаром простували чоловік із жінкою, а перед ними тупотів маленький хлопчик. Зненацька малюк, підстрибуючи і захоплено жестикулюючи, вигукнув:

— Дивися, тату! Ти знаєш, що це? Поглянь, це ж пепула.

— А й справді, — сказав чоловік із усмішкою, — це вона і є. Поглянь, Маріон, там одна з тих марсіанських істот, бачиш, під отим знаком. Може, підійдемо і поговоримо з нею? — він попрямував у напрямку фігури, хлопчик побіг за ним. Проте жінка не зійшла з тротуару.

— Ну ж бо, мамо! — покликав хлопчик.

У своєму офісі Ел злегка торкнувся панелі управління в себе на сорочці. Пепула виповзла з-під знака «ШАЛЕНИЙ ЛЮК», і Ел змусив її прошкандибати на шести коротких ніжках до тротуару, круглий неоковирний капелюшок пепули з’їхав із однієї з антен, а очиці, спрямовані на жінку, то сходилися, то розходилися. Коли в пепули нарешті налаштувався зір, вона подибала за обраною ціллю на втіху хлопчикові та його батьку.

— Тату, глянь, вона переслідує маму. Гей, мамо, озирнися!

Жінка кинула погляд через плече, помітила плаский, як тарілка, організм, подібний до помаранчевого жука, і розсміялася. Усі люблять пепул, подумав Ел. Лиш подивіться на цю кумедну марсіанську пепулу! Скажи щось, пепуло, скажи «привіт» милій пані, яка тобі усміхається.

Думки пепули, звернені до жінки, досягли Ела. Пепула віталася з мешканкою Землі, запевняла, що їй приємно з нею познайомитися, заспокоювала і вмовляла, аж поки жінка не розвернулася і не наблизилася до пепули, приєднавшись до своїх сина та чоловіка. Тепер усі троє стояли разом, сприймаючи ментальні імпульси, які посилала марсіанська істота: вона прибула сюди, на Землю, не маючи жодних лихих намірів, вона взагалі не може нікому завдати шкоди, пепула любить їх, а вони люблять пепулу. Істота випромінювала ніжність і теплу гостинність її рідної планети.

Як же чудово, мабуть, на Марсі, — думали, поза сумнівом, ці чоловік із жінкою, поки пепула засипала їх своїми думками та спогадами. Боже, як тамтешнє життя відрізняється від холодного, шизоїдного суспільства Землі: ніхто ні за ким не шпигує, ніхто не оцінює безкінечні тести на знання релполу, ніхто з тижня у тиждень не звітує про результати у Комітет безпеки будинку. Поміркуйте над цим, казала їм пепула, поки вони, нездатні поворухнутися, стояли, немов урослі в тротуар. На Марсі кожен сам собі голова і може працювати там, де хоче, вірити у те, що хоче, та бути собою. Тільки погляньте на себе, адже ви боїтеся навіть зупинитися і вислухати мене. Боїтеся навіть...

Чоловік занепокоєно озвався до дружини:

— Нам краще піти.

— Ні, не краще, — став упиратися їхній син. — Хіба часто випадає нагода поспілкуватися з пепулою? Вона, мабуть, із тих двигун-джунглів, — хлопчик тицьнув пальцем у бік прибудови, і його батько прикипів до Ела уважним зірким поглядом.

А потім чоловік сказав:

— Так. Вони приземлилися тут, щоб продати свої таратайки. А ця штука зараз обробляє нас, намагається нас улестити, — з його обличчя помітно сходило зачарування. — Нею керує отой чоловік.

Але ж я кажу вам правду, подумки запротестувала пепула. Хай навіть і заради продажів. Ви могли б полетіти на Марс. Ваша родина мала б змогу переконатися у щирості моїх слів і побачити все на власні очі — якщо знайдете в собі сміливість вирватися на свободу. Ви зможете це зробити? Ви — справжній чоловік? Купіть катер від «Шаленого Люка»... купіть, поки у вас ще є така можливість, ви ж знаєте, що колись, може, й незабаром, закон прикриє цей бізнес. І не буде більше двигун-джунглів. Не буде щілини в стіні авторитарного суспільства, крізь яку ще вдасться втекти кільком людям — кільком щасливцям.