У цигана вмерла мати,Нічого діяти!..Іде циган до батюшки,Просить поховати.«А як хочеш поховати?Може, по-циганськи?»«Ні, батюшка, прошу такиВже по-християнськи!»«Та то буде рублів десятьТебе коштувати!»«О, нічого то, панотче!В нас дорожча мати!»Поховав піп циганиху,За гроші питає…Аж тут йому сороківкуЦиган витягає.«Сороківку? - піп питає. -А то ж твоя мати!А ти ж за ню рублів десятьОбіцявся дати!»«Рублів десять!.. - циган каже.За трупа гнилого!..Та вона не варта булаІ живою того!..»
Кричить баба, репетує,Пукає в вікно,А москаль припав до плоту,Тягне полотно.Стягнув собі. «Прощай, бабка!Злом не поминай!»Стара баба у погоню:«Служба, почекай!»Москалеві то й байдуже,Баба вже й клене:«Нехай тебе, препоганий,Куля не мине!»«Пусть себе, - москаль говорить,Баба паареть,Вить добраво чаловекаПуля не вазьметь…»«Та богдай же тебе господьЩастям обминув,Богдай же ти, препоганий,Дзвона не почув!»«Что мне, бабка, тваи звоны,Эка не видал?..Кабы я лишь ва паходеБарабан слыхал!»«Богдай же ти світа-сонцяБільше не видав!Богдай же ти зозуленькиБільше не чував!..»«Что мне слушать, как зазуляВашая поеть,Меня в матушке РассеиЙ одуд закуеть!..»
ІКРА
Сидить москаль коло лави,Порох насипає.Аж підходить стара баба.«А що то?» - питає.«А что ж? Икра салдацкая,Став москаль брехати. -Вить с энтаво у нас, бабка,Выходют салдаты!..»«Почекай же, бісів сину, -Стара собі каже, -В мене живо ікра вашаУ печі поляже!»І йно лихе москалинуЗ хати одвинуло,Баба порох та до печі -Печі як не було!..«Чи ж не диво з москалями, -Баба промовляє,-І в ікрі ще москалина,А що виробляє?!»